Колишні артдиректори Венеційської бієнале про те, як курувати та дивитися шоу

Венеційська бієнале 2024 у самому розпалі, з усіма її скандалами. Пропалестинські активіст_ки закликають виключити з бієнале Ізраїль. Росія, що конкурує за поклади літію в Болівії, передала цій країні свій павільйон. Австрія представила російську художницю, яка намагається від’єднати російську культуру від путінізму, а Україна говорить про соціальні зв’язки у проєкті «Net Making». Поза цим, міжнародний ярмарок відбувається за планом. Для тих, хто хоче максимізувати свій досвід перегляду чи виловити кілька кураторських лайфхаків, ми публікуємо скорочену версію тексту видання ARTnews, що взяло інтерв’ю у трьох колишніх креативних директорів бієнале. Тут вони розповідають про свій досвід кураторства наймасштабнішої події артсвіту, радять маршрути для прогулянок Венецією та озвучують очікування від 60-ї La Biennale di Venezia.

Сесілія Алемані

Італійська кураторка Сесілія Алемані була художньою керівницею попередньої, 59-ї бієнале у 2022 році. Тодішня тема «Молоко мрій», взята з дитячої книжки художниці-сюрреалістки Леонори Керрінгтон, зазнала впливу пандемії Covid-19. Шоу розглядало науку, мистецтво та міфи через три центральні теми: репрезентація тіл та їхніх метаморфоз, зв’язок між людьми та технологіями та зв’язок між тілами та Землею.

До 60-ї Венеційської бієнале Алемані радить, по-перше, взяти з собою зручне взуття. Щоденний перегляд мистецтва виснажує — треба бути готовими. Зокрема, кураторка закликає відвідувачів_ок пройтися стінами Арсеналу. По-друге, враховуючи сезонні затоплення Венеції, «звикніть до маршрутів і розкладу вапоретто, завантаживши додаток Chebateo [у перекладі “Який човен?”]». Незалежно від способу пересування містом, Сесілія радить приготуватися заблукати. Це, мабуть, найкраща порада щодо вивчення будь-якого міста. Коли зголоднієте, вона пропонує скуштувати «чікетті на Кампо Санта Маргерита» або «трамецціно на Віа Гарібальді». А коли потрібно відпочити від мистецтва, кураторка «йде на Лідо й сидить на пляжі, читаючи “Смерть у Венеції” (повість німецького письменника Томаса Манна 1912 року). Наприкінці довгого дня вона рекомендує «купити шльопки (“friulane”) у Piedaterre на Кампо Санто Стефано». А головне — ознайомитися з не-фестивальними шедеврами з колекцій венеційських музеїв, зокрема, «Тінторетто у Scuola Grande di San Rocco».

Франческо Бонамі

Коли він був артдиректором 50-ї Венеційської бієнале у 2003 році, італійський куратор і письменник Франческо Бонамі уникнув традиційної експозиційної моделі. Натомість він делегував обов’язки понад десяти куратор_кам, які і стоворили виставку «Мрії та конфлікти: Диктатура глядача». Його команда запропонувала яскраву експозицію найрізноманітніших робіт, в яких куратор, згідно з каталогом, намагався створити «нову реальність десь між Глобальністю та Романтизмом, де економіка та інформація нарешті перетинаються в складності особистості та емоцій людини… світ, де конфлікти глобалізації зустрічаються романтичними мріями про нову сучасність».

Слідуючи своєму методу, Франческо Бонамі не дає порад аудиторії Бієнале, залишаючи роботу з розпізнавання власного досвіду самим відвідувач_кам. Ось, що він каже про власний досвід: «Моя бієнале пройшла дуже неохайно. У мене ніколи не буде шансу зробити інакше. Але, як чиста вправа фантазії, за нагоди я би зробив це ще неохайніше. З одним великим правилом: БЕЗ МЕРТВИХ — принаймні до тих пір, поки їх не запросять».

Массіміліано Джіоні

Італійський критик і куратор Массіміліано Джіоні відповідав за артдирекцію 55-ї Венеційської бієнале у 2013 році. Тодішня тема «Енциклопедичний палац» була натхненна уявним музеєм Маріно Ауріті, покликаним зібрати все світове знання. Джіоні розглянув цю мрію в контексті нестримного розвитку цифрових технологій.

Схожим чином куратор склав книгу «Caffè Paradiso», що посилається на назву ресторану, де кожен_а артдиректор_ка бієнале працює над своїм шоу. Збірка містить інтерв’ю майже з усіма художніми керівниками_цями La Biennale di Venezia починаючи з 1993 року до сьогодні. Тут ви знайдете тривоги та прагнення таких видатних кураторів_ок як Акіле Боніто Оліва, Жан Клер, Гаральд Зеєманн, Окві Енвезор, Адріано Педроса та знайома нам Сесілія Алемані. Бракує лише Джермано Челанти, який помер у 2020 році.

Джіоні заохочує цьогорічних відвідувачів_ок досліджувати чисельні світи, об’єднані у Венеції, пішки. «У моїй книзі Роберт Сторр розповідає історію цитати, вибраної Брюсом Науманом для його внеску в книгу, опубліковану для бієнале. Цитуючи Діогена, він каже: “Це вирішується ходінням”, або, як можемо сказати ми: “Ходячи вчаться”. Це все, що потрібно для підготовки до бієнале», — ділиться Джіоні.

Щодо свого підходу до курування Бієнале Массіміліано розмірковує так: «Я зробив його великим через маленькі речі. Я включив багато малих робіт і обмаль великих творів, а кілька з великих були складені з маленьких частин. Це також було шоу, яке змішало сучасне мистецтво з історичними матеріалами. Воно поєднувало “аутсайдерів” (за браком кращого опису) і професійних художників, дилетантів і аматорів; воно включало музейні позики та нові твори; воно включало багато речей, які, можливо, взагалі не були мистецтвом». Це було шоу про бажання знати все — про цю нездійсненну мрію, що оживляла Венеційську бієнале з 1895 року, коли у мера Венеції Ріккардо Сельватіко виникла дивна ідея зібрати весь світ, з його безліччю способів бути сучасними, у місті, яке тоне. «Можливо, через страх, що інакше воно задихнеться під вагою свого минулого», — ділиться куратор.

Не дивно, що Джіоні очікує пережити на 60-й міжнародній виставці у Венеції «все». «Бієнале для максималістів, і я обов’язково ним буду, зважаючи на своє ім’я [«gioni» з італійської перекладається як «молодий», «сміливий», «відважний»]. Якщо без іронії, то тут є на що подивитися. Мене цікавить нігерійський, італійський і ліванський павільйони, а також виставка П’єра Юіґа». Куратор також наполягає на тому, що Венецію не можна полишати, не передавши привіт Тіціану. Останнє полотно Тіціана — «П’єта» — знаходиться в Академії, і вона сама є цілим світом.
 

To read more articles about contemporary art please support Artslooker on  Patreon

Share: