Сезон великих виставок та аукціонів стартує восени. А у міжсезоння поціновувачам прекрасного варто скористатися паузою та підтягнути теоретичну частину. Forbes пропонує книги, які допоможуть краще зрозуміти процеси, що відбуваються на арт-ринку – як на світовому, так і на українському.
(1) Дональд Томпсон. «Як продати за $12 мільйонів опудало акули. Скандальна правда про сучасне мистецтво та аукціонні будинки»
Якщо «Чорний квадрат» Малевича не дає спокою тим, для кого гідне мистецтво закінчилося на імпресіоністах, то червона ганчірка для супротивників актуального арту – це знаменита робота британця Дем'єна Герста «Фізична неможливість смерті у свідомості когось живого».
Економіст та історик мистецтва Дональд Томпсон використовує історію з продажем зануреної у контейнер з формальдегідом туші тигрової акули за рекордні на той час $12 млн як привід, щоб поміркувати про зв'язок бізнесу та сучасного мистецтва. Він показує внутрішню кухню аукціонних будинків, розповідає, як працюють великі галеристи та дилери, та вивчає механізми, за допомогою яких досягають успіху сучасні художники.
Щоправда, не варто очікувати, що до фіналу стане зрозуміло, як же продати це саме опудало акули за шалені гроші. Тому що завершуючи книгу, Томпсон залишає читача із більш значною кількістю запитань, ніж у того було на початку.
(2) Франческо Бонамі. "Я теж так можу! Чому сучасне мистецтво все-таки мистецтво»
Найпоширеніше, мабуть, критичне зауваження на адресу сучасного мистецтва з боку тих, хто тільки почав з ним знайомитися, звучить так само, як перша фраза в назві книги італійського арт-критика, історика мистецтва та куратора Франческо Бонамі. Прочитати 200-сторінковий том варто хоча б для того, щоб зрозуміти: чому намалювати чорний квадрат може кожна людина, але при цьому генієм залишається один Казимир Малевич.
"Я теж так можу!" – це збірка есе, яка розповідає про ключових художників ХХ століття. Бонамі в іронічному тоні подає цікаві біографічні подробиці. А заразом пояснює, на що потрібно дивитися в роботах кожного з авторів і як правильно розуміти побачене – і саме по собі, і в контексті історії мистецтва взагалі. Причому Бонамі, на рахунку якого – кураторство на 50-й Венеційській бієнале та інших найбільших міжнародних виставках, у цих поясненнях утримується від складної академічної мови. Що, втім, не робить книгу легковісною – спрощувати об'єкт свого дослідження Бонамі точно не збирається.
(3) Філіп Гук. «Сніданок у Sotheby's. Світ мистецтва від А до Я»
«Сніданок у Sotheby's» Філіпа Гука — дотепне та захоплююче дослідження феномену мистецтва та його комерційної вартості.
У центрі уваги відомого англійського мистецтвознавця, співробітника знаменитих аукціонних будинків «Сотбі» та «Крісті», не з чуток знайомого з таємничим, прихованим від очей дилетантів життям ринку мистецтва, — секрет популярності окремих художників та творчих напрямків, відносини художників та моделей, історії гучних викрадень та підробок.
Що скільки коштує? Чому витвір стає «іконою»? Хто з митців зумів створити власний бренд? Чи можна уберегтися від підробок? Як викрали «Мону Лізу»? Філіп Гук проведе читача по лабіринтах арт-ринку та запропонує власні відповіді на ці та багато інших питань.
(4) Сара Торнтон. «Сім днів у мистецтві»
Сім днів із назви книги – це не звичайний людський тиждень, а ті біблійні дні, за які було створено світ. Тільки у випадку з роботою британського соціолога, етнолога та дослідника культури Сари Торнтон, мова йдеться про світ сучасного мистецтва. І не про створення, а про вивчення.
Торнтон підійшла до контемпорарі-арту з семи сторін і в кожну глибоко поринула, поговоривши з дійовими особами кожної зі сцен. Розділи у книзі так і називаються: «Аукціон» (Christie's), «Семінар з критики» (у Каліфорнійському університеті), «Ярмарок» («Арт-Базель»), «Премія» (імені Тернера – головна у Британії), «Журнал »(Artforum), «Майстерня» (Такаші Муракамі) та «Бієнале» (зрозуміло, Венеційська).
Торнтон не тільки переказує свої бесіди з героями, а й доповнює їх десятками помічених нею дрібниць на кшталт виразу обличчя, жестів, марки одягу. При цьому оцінок побаченому вона дає. Натомість дає дещо інше, значно цінніше: можливість поглянути на арт-світ зсередини та зробити власні висновки.
Книга має лише одну проблему: вона написана до кризи 2008 року, тому описана в ній картина – не зовсім адекватна. Тим не менш, щоб зрозуміти процеси, що відбуваються на ринку сучасного мистецтва, вона цілком підходить.
(5) Галина Скляренко. «Сучасне мистецтво України. Портрети художників»
Сучасне українське мистецтво формується просто зараз, фактично на очах глядачів та колекціонерів. У цьому – і перевага вітчизняного контемпорарі-арту, і головна слабкість. Перевага – тому що воно знаходиться у безпосередній близькості до своєї аудиторії і, таким чином, публіка не втрачає до неї інтересу. Слабкість – тому що ця близькість надає мистецтву ілюзорної легковагості.
Якщо все формується тут і зараз, то можна поки що просто спостерігати, а до аналізу та осмислення того, що відбувається, приступити потім. Насправді ж критична аналітика – важлива частина арт-процесу.
Тому книжка мистецтвознавця Галини Скляренко – знакова подія в історії новітнього українського мистецтва. Авторка обрала 19 художників – тих, хто створив те, що зараз називається українським контемпорарі-артом: Тіберій Сільваші, Анатолій Криволап, Олег Тістол, Павло Маков, Василь Цаголов, Олександр Ройтбурд та інші. І про кожного написала есе: біографічні довідки поряд із описами людських характерів, а мистецтвознавчий аналіз творчості вписує кожного героя в контекст і українського мистецтва загалом, і світового арт-простору всього ХХ століття.
(6) Віктор Мізіано. «П'ять лекцій про кураторство»
Теоретик сучасного мистецтва та практикуючий куратор Віктор Мізіано – був відповідальним за російський павільйон на Венеційській бієнале у 1995, 2003 та 2005 роках – регулярно виступає з лекціями по всьому світу.
Про те, що таке кураторська робота, він уміє розповідати так, що тригодинний монолог слухається як захоплюючий екшен. Теорію він раз у раз перемежовує історіями зі свого життя і роботи.
П'ять лекцій Мізіано вийшли окремою книгою. Її варто прочитати і для того, щоб зрозуміти, чим займаються куратори і навіщо потрібен цей арт-інститут, що утворився в 1960-70-х. А також для того, щоб насолодитися блискучими ораторськими здібностями лектора, оскільки у книзі максимально збережено живе мовлення Віктора Мізіано.
Приєднуйтесь до нашої сторінки ФейсбукShare:
