Найдовша в Європі набережна, найкоротше у світі метро, сонечко Олафура Еліассона над скаліозним хребтом промзон та, звісно ж, галерея Артсвіт — це перші асоціації,  що виринають у спогадах багатьох з нас, коли мова заходить про місто Дніпро. Місто-парадокс, місто-транзит. Місто-батьківщина однієї з найуспішніших галерей України. До десятиліття Артсвіту згадуємо знакові виставки та найцікавіші проєкти, котрі змінили мистецький ландшафт не лише Дніпра, а й усієї країни.

Липень, 2013 рік. В історичній будівлі по вулиці Січових Стрільців відкривається новостворена галерея Артсвіт. З амбітними планами, власною колекцією та великим бажанням інтегрувати сучасне українське мистецтво у контекст міста. І хоча в основі першопочаткової концепції стояло за мету створити якісну галерею у класичному розумінні цього слова, майже одразу після відкриття стало зрозуміло, що локальна публіка потребує комплексного освітнього, культурного та соціального продукту. Тож діяльність галереї зазнала перших трансформацій: було розпочато роботу з містянами через лекційні програми, публічні дискусії, залучення аудиторії відвідувачів до освітнього процесу. Саме це і стало ключовим концептом діяльності Артсвіту, який вся професійна спільнота України знає як одну з найвідкритіших інституцій із неперервним трафіком подій та роботи по дослідженню локального контексту.

 14 грудня 2013 року. Перші тижні Євромайдану. У стінах галереї відкриється проєкт дніпровського художника Микити Шаленного «Де брат твій?». Старозавітний сюжет обростає новими актуальними змістами, дослідження природи міжлюдського конфлікту перетворюється на політичний аналіз власного міста, а бійці «Беркута» на напівабстрактний матеріал для робіт митця. Саме ця виставка неофіційно починає відлік інтеграції Артсвіту у мапу міста як простору сучасного критичного та концептуального мистецтва. Пізніше галерея продовжить працювати з Шаленним вже у ролі куратора і з цієї колаборації народиться декілька великих дослідницьких проєктів, що на сьогоднішній день є важливими для розуміння виставкової практики Артсвіту.

2015 рік. Галерея починає на постійній основі співпрацювати із запрошеними кураторками Льолєю Гольдштейн та Марією Хрущак. У цій спільній роботі народжується великий дослідницький проєкт «Дніпропетровська школа фотографії». Кураторки звертаються до цього маловідомого феномену, що сформувався на базі фотоклубу «Дніпро» та зокрема «Молодіжної секції», де фотографи шукали альтернативну до офіційної радянської художньої мови. Для проєкту було відібрано понад 150 творів учасників «Молодіжної секції», серед яких Олександр Фельдман, Юрій Бродський, Марк Мілов, Станіслав Полонський та інші. За результатами проєкту було видано книгу про  Дніпропетровську фотографію від початку 70-х років, котра дає уявлення про особливості цього локального явища, що вписано у загальноукраїнську історію мистецтва. Кураторки Льоля Гольдштейн та Марія Хрущак більшість часу дислокувались у Києві, тож мали змогу задіяти свої контакти для популяризації Артсвіту далеко за межами Дніпра, про галерею починають масово дізнаватись на території всієї країни. Починаються співпраці з арт-центрами з інших міст, через політику децентралізації Дніпро стає привабливим місцем для дослідників індустріальної спадщини. Діяльність галереї стає більш сконцентрованою на роботі із локальним простором, історією та дослідженням феномену промислового міста.

З цього логічним чином виникає великий дослідницький проєкт роботи з власною колекцією, що відкрився наприкінці листопаду 2015 року. «Колекція. Перший крок» – важливий процесуальний проєкт, створений командою Артсвіту для кращого розуміння власної колекції, методів роботи з нею та усвідомлення того, що колекція не є чимось сталим. Розуміння динамічності її як явища було досягнуто за допомогою щоденного оновлення експозиції, котра включала в себе більше двохсот графічних робіт українських художників 1950-х –1980-х років. 

2016 рік. З великим успіхом та не менш великою залученою аудиторією відкривається виставка художника Давида Чічкана «Під час війни» — проєкт, що звертається до революційного періоду на території сучасної Дніпропетровщини через оптику анархізму. Для розуміння росту Артсвіту на мапі України цей проєкт є дуже важливим, адже окрім мистецької якості, він був активно висвітлений у пресі та став осередком мистецького паломництва. Після цієї виставки галерея Артсвіт стала бажаним простором для експонування для художників з різних міст країни.

У 2018 році Артсвіт разом із запрошеною кураторкою Ксенією Малих відкривають проєкт художників Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського «Кіптява». Багаторічне дослідження індустріального міста та його соціального середовища втілилось у партисипативній взаємодії з урбаністичним простором. Виставка мала великий успіх у Дніпрі та пізніше була показана в рамках Hybrid Festival, у галереї Efti Mardid.Паралельно з цим команда Артсвіту розвиває суміжні проєкти: започатковує серію резиденцій для митців, кураторів та дослідників з усієї України, локальна молода арт-спільнота долучається до програм неформальної освіти, відбуваються дитячі програми. У Дніпро звідусіль з'їжджаються діячі культури, щоб відкрити та перевідкрити для себе місто та його соціокультурне середовище. Стартує проєкт «Кімната», що був започаткований тогочасною співкураторкою галереї Вітою Поповою. Проєкт мав на меті створення всередині вже успішної та відомої на той час інституції простору свободи для відкриття нових імен у мистецтві. До співпраці було залучено молодих художників з невеликим виставковим досвідом для того, аби надати їм можливості експонування та реалізації своїх проєктів. 

 Пандемія вносить зміни у діяльність галереї. Команда разом із кураторами намагається знайти нову мову для комунікації з глядачами, в умовах локдауна. Виставка під кураторством Наташі Чичасової «Це не музей — це завод» стала першою спробою роботи з експозицією без глядачів. Екскурсії у відео форматі розширили географію «відвідувачів». У той самий час команда активно працює над переїздом на нову локацію та трансформацією своєї діяльності під новий виклик: створення Центру сучасної культури у Дніпрі. Під одним дахом будівлі колишньої земської управи тепер будуть існувати одразу декілька культурних ініціатив. У постійному діалозі та колаборації громадська організація Kultura Medialna, галерея «Артсвіт», художня майстерня Ksi Prostir та «Альянс Франсез» працюють над створенням спільних сенсів та розвитком культури Дніпра. «Коли ми спільно з КМ розробляли концепт DCCC (в основу якого лягла ідея про партнерства, спільноти), ми планували, що під одним дахом як резиденти працюватимуть різні організації, працюватимуть автономно, але при цьому і співпрацюватимуть. І також ці організації уже сфокусуються на свої проєктах. Артсвіт більше зосередився на візуальному мистецтві: виставки, освіта, резиденції, колекція. Це нам дозволило сфокусуватись на більш конкретних речах і тим самим більш якісно підходити до роботи», — розказує директорка Артсвіту Ірина Полікарчук. 

Вересень 2021. В рамках кураторських резиденцій, що на той час вже двічі відбувались в Артсвіті, під менторством Тетяни Кочубинської, групою кураторок була реалізована виставка «Я підʼїжджала до міста, якого ще не знала». Це був другий проєкт, котрий відкрився на новій локації після переїзду Артсвіту в будівлю DCCC. Виставка і сама резиденція логічно продовжували тему роботи з переосмисленням публічного простору міста. Кураторки створили цей проєкт як своєрідне перезавантаження стосунків між містом та його жителями через практики турботи. У рамках виставки у стінах галеріі та за її межами відбулась серія воркшопів та відкритих публічних програм зосереджених на меті подолання автоматизму сприйняття міста та оточуючого простору.

На питання «А що зараз?» – краще за всіх може відповісти директорка галереї Ірина Полікарчук, котра разом із командою продовжує працювати над створенням нових проєктів та розвитком Артсвіту, незважаючи на регулярні обстріли міста. «Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну галерея призупинила свою роботу на місяць, після чого спільно з ГО Культура Медіальна на базі Центру сучасної культури у Дніпрі ми створили тимчасовий соціальний хаб. Освітня програма з мистецтва «Артсвіт дітям» стала першою, що відновила свою діяльність. З березня ми щоденно проводили заняття для дітей, які переїхали до Дніпра з окуповних міст або міст, де тривають бойові дії, та для маленьких дніпрян, які тут залишилися. Також спільно з DCCC ми розпочали благодійний розпродаж графіки з колекції галереї Артсвіт. На зібрані кошти придбали автомобіль швидкої допомоги, який передали на потреби військових медиків», – розказує Іра. 

За її словами, попри війну проєкти Артсвіту прописані на півтора роки вперед, з червня 2022 року діяльність галереї повернулась у офлайн формат і відтоді було реалізовано вже 5 виставок та дві програми для дітей та підлітків. На Manifesta14 у Косово, в рамках онлайн-архіву Secondary Archive (SA – програма, присвячена практикам художниць Центральної та Східної Європи, створена Katarzyna Kozyra Foundation. В 2021 році галерея Артсвіт стала українським партнером цієї важливої ініціативи),  було представлено голоси українських художниць. Українські голоси також прозвучали 24 лютого 2023, через рік після повномасштабного вторгнення  Росії в Україну, в публічному просторі Варшави з ініціативи Варшавської обсерваторії культури. Разом із галереєю Лабіринт у Любліні та кураторками Катериною Яковленко і Галиною Глебою за підтримки Goethe Institut була презентована виставка «Мені наснились звірі».

Від початку повномасштабної війни у Дніпрі дуже сильно змінилась аудиторія, велика кількість переміщених осіб з Харкова, Запорізької, Донецької областей потребує інтеграції у нових для них умовах. Артсвіт взяв на себе роль медіатора для їхньої інтеграції в локальний контекст та культурні спільноти. Ірина підсумовує: «Я дуже вдячна команді Артсвіт, бо все це можливо лише завдяки їм. Інакше наша інституція могла би зупинити свою роботу. І, звісно, митцям та кураторам, які готові продовжувати співпрацю, а хтось лише почав після 24 лютого. Люди в нашій роботі — найцінніший ресурс.»
 

Share: