«Моя картина мертва»: чому Мікеланджело скаржився на розпис Сікстинської капели

Одному із найвідоміших європейських митців епохи Відродження Мікеланджело Буонарроті не подобалося працювати над розписом стелі та вівтарної стіни Сікстинської капели. В листі до друга Джованні да Пістоя він скаржився, що «згорбився, як кіт у Ломбардії» і не вважає себе митцем, пише Artnet.

Лист із сонетом датований 1509 роком — із початку роботи над фрескою пройшов приблизно рік, але проблем було вже багато. Серед них Мікеланджело згадує зоб (збільшення щитоподібної залози), викривлений і вузлуватий хребет, стиснутий живіт, напружену грудну клітину і «розчавлений мозок». До того, під час роботи він мав стояти з зігнутою назад шиєю та високо піднятою рукою — через це фарба постійно крапала видатному живописцю Відродження на обличчя.

Наслідком самотньої праці попри біль стали «божевільні» сумніви — Мікеланджело переймався, що такий робочий процес призведе до провалу. «Моя картина мертва», скаржився він, «Я не на тому місці. Я не художник».

Cам Буонарроті завжди вважав себе більше скульптором, ніж живописцем. Коли Папа Юлій II попросив 33-річного Мікеланджело взятися за капелу, він саме працював над мармуровою могилою понтифіка і ніколи раніше не завершував цілу фреску. У Європі XVI століття складно відмовити Папі Римському, але митець намагався двічі. Вперше — одразу після пропозиції, вдруге — у 1509 році, коли цвіль зіпсувала йому місяці роботи.

Повний текст вірша:

Від цих тортур вже зоб я відростив,

Мов ті коти, що від стоячих вод Ломбардії
(чи інших будь-яких країн), погорбились, знітились.
В мій кендюх вперлось підборіддя.

Вже не згадати як це, щоб до неба
Не тягнулась борода.
У скроні мозок розчавило.
А груди, мов у тої гарпії, скрутило.
Мій пензель фарбою стікає наді мною,
моє лице перетворилось на брудну підлогу!

Мої боки врізаються у кишки,
І дупа бідна у напрузі тримає рівновагу,
Я рухаюсь навпомацки безцільно.

Вся шкіра вже попереду обвисла,
А щойно я згинаюсь, зморшками спадає.
Я натягнувся, як сирійський лук.

Що я застряг тут, то в думках моїх —
Сама огидна, божевільна маячня:
Крізь дуло перекручене не влучиш в ціль ніколи.

Моя картина мертва.
Джованні, захисти її, і разом з нею честь мою.
Не в тому місці я! Я не художник.
 

To read more articles about contemporary art please support Artslooker on  Patreon

Share: