DOCU/СИНТЕЗ на Docudays UA: збереження пам’яті перед обличчям геноцидної війни

Двадцять перший Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбудеться з 31 травня по 6 червня 2024 року (плюс, глядацькі дні 7–9 червня). На широких екранах київського кінотеатру «Жовтень», KINO42 і Будинку кіно представлять 62 стрічки з 34 країн — від Чилі до Тайваню. Серед них буде і 19 прем’єр українських стрічок — 10 національних і 9 світових.

Це партнерський матеріал ArtsLooker, створений у співпраці з DOCU/СИНТЕЗ — міждисциплінарною мистецькою програмою фестивалю Docudays UA, що досліджує медіум кіно на перетині різних дисциплін, створює простір для критичної рефлексії та взаємодії документального кіно, сучасного мистецтва, науки й технологій із особливою увагою до локального контексту. Повний опис цьогорічної програми можна знайти тут.

Що буде в програмі DOCU/СИНТЕЗ

Крім насиченої кінопрограми, Docudays 2024 представить міждисциплінарну мистецьку програму DOCU/СИНТЕЗ під кураторством Олександри Набієвої, що зосередиться на роботі з архівами — документальними, особистими та комеморативними.

Документальний метод представлений інсталяцією Володимира Кузнєцова під назвою «Антологія української кухні 2022–2024». Уже два роки митець працює з темою волонтерства, зосередившися саме на забезпеченні української армії їжею. Так, іншу версію проєкту Кузнєцов представив на Київській бієнале у 2023-му. Тоді мова йшла про волонтерську організацію «Борщ для ЗСУ», яка виготовляє супові суміші для фронту.

Робота Кузнєцова для Docudays складається з аудіо- та відеозаписів митця та вертикальних відео, які зазвичай виставляють в соцмережі, які є важливим інструментом передачі свідчень повномасштабного вторгнення Росії. Зосереджуючись на практиці низового волонтерства, проєкт підкреслює її неоціненну вагу для боротьби проти російських фашистів. «Антологія», яку можна безкоштовно побачити у кінотеатрі «Жовтень», створена у співпраці з музиканткою Мар’яною Клочко.

В основі інсталяції — «Архів війни» (Ukraine War Archive) — проєкт ГО «Докудейз» і британської некомерційної організації Infoscope, що професійно каталогізує всі форми цифрових матеріалів з нашої війни, «найбільш задокументованого акту збройної агресії в історії». Заснований у березні 2022 року, архів ставить за мету зберегти документи цивільного спротиву російській армії та її воєнні злочини, щоб ці матеріали можна було використати у судах, журналістських розслідуваннях, мистецьких роботах тощо.

Ще один проєкт з програми DOCU/СИНТЕЗ — серія аудіоінсталяцій «Слухаючи відсутність: звукові архіви (не)спорожнілих кімнат» — продовжує тему особистих архівів. Реалізована музичною агенцією «Ухо» (за кураторства Саші Андрусик), серія складається з трьох частин,  зібраних з документальних записів з Києва 2011–2024 років. Усі вони відрізняються як за методом, так і за таймлайном: Київ до повномасштабного вторгнення, в процесі переходу та після.

Перший, відносно мирний Київ до 2022 року, представлений роботою Kyiv Eternal Олега Шпудейка. Майже всі треки з однойменного альбому музиканта, виданого під псевдонімом Heinali, посилаються на різні локації у столиці — «Станція Майдан Незалежності», «Ботанічний сад», «Пейзажна алея», «Борщагівка вночі», «Шулявка взимку» тощо. В інсталяції для Docudays ці польові записи, перетворені на ембієнт, називають «циклами пам’яті».

Київ після вторгнення передає документальна аудіоп’єса Death in June Яна Спектора. Спектор, відомий як бізнесмен і засновник спільноти Plivka та 2c1b, займається дослідженням міста через польові записи та «конкретну музику» (musique concrète). Його цікавить «функціонування музики у її випадкових, аматорських, лімінальних, ритуальних, щоденних проявах», а свою практику він називає «саундскейпінгом пам’яті». В основі роботи для Docudays лежать записи з Києва, Чернігова та Володарки, створені у 2022–2023 роках.

Перехідний етап життя Києва зафіксовано у невеликому архіві домашньої музики, записаної киянами та киянками навесні 2022 року. Послухати її можна у Будинку кіно до 2 червня, а 4 червня — відвідати артісток автора.

Останньою складовою програми DOCU/СИНТЕЗ є колаборація з берлінським кінотеатром SİNEMA TRANSTOPIA, що працює з кіно як із культурною пам’яттю, фокусуючись на різноманітті кінокультури та мистецтва. «Transtopia» у назві проєкту відсилає до терміну дослідника еміграції Ерол Їлдиз, яким позначаються простори, в яких «міжнаціональні зв’язки та відносини сходяться в одну точку, переосмислюються та виливаються в повсякденні контексти».

За ініціативи SİNEMA TRANSTOPIA Докудейз покаже два архівні фільми. «Дорога трудових мігрантів» Тунджеля Куртіза (Швеція / Туреччина, 1978) розповідає історії мігрантів, які подорожували в Західну Європу по трасі Е5, яку називають Європаштрасе, «дорога смерті» чи «шлях додому» (sıla yolu). Ця траса, що сполучає Туреччину з Німеччиною, є головним маршрутом для турецьких гастарбайтерів. Друга стрічка — «Сто дітей в очікуванні на потяг» Іґнасіо Аґуеро (Чилі, 1988) — оспівує силу кіно як джерела радості та солідарності. Сюжет розгортається довкола Алісії Веґи — вчительки в селі неподалік від Чилі, яка знайомить дітей з кіномистецтвом під час військової диктатури в країні. Курують кінопрограму Ґало Е. Рівера та Бетан Гʼюз.

Чого очікувати від Docudays 2024

У 2024 році кінофестиваль фокусуватиметься на осмисленні історичної пам’яті. У часи геноцидної війни пам’ять — це неочевидна (нематеріальна), але базова річ. Насправді в інший час теж. Росія винищує українську ідентичність не два, не десять, і не сто років. «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя» — тема цьогорічного Docudays звучить надзвичайно влучно. Наші колективні спогади — крихкі та потребують підтримки, адже переписати чи стерти їх росіяни намагаються постійно. Відповідальність за це, і буквально — за воєнні злочини РФ — ще одна тема для обговорення на фестивалі. Адже без відповідальності не існує справедливості, а без справедливості — справжнього миру.

У головній програмі Docudays 2024 представлено шість режисерських робіт, кожна з яких «торкається роздумів про культуру пам’яті перед обличчям війни та глобальної крихкості світу». Це — «Мирні люди» Оксани Карпович, що документує моральний розпад російського суспільства; «Київські файли» Вальтера Стокмана, що розповідає про соціальну параною через постійний нагляд КДБ у часи тоталітаризму СРСР; «Невидима нація» Ванесси Гоуп, що окреслює ідеологічно-політичний ландшафт Тайваня з урахуванням загрози нападу з боку Китаю; «Генрі Фонду — в президенти» Александера Горвата, що показує полярні погляди на історію та роль США у світі за президентства Рональда Рейгана; «ДНК гідності» Яна Баумґартнера, що ставить питання про збереження пам’яті як збереження життя, вшановуючи загиблих під час Балканських воєн; «Місія 200» Володимира Сидька, що показує приклад власного піклування про загиблих, а також — порятунок їх від забуття.

Події з програми DOCU/СИНТЕЗ відбудуться в кінотеатрі «Жовтень» і в Будинку кіно з 31 травня по 6 червня. Покази фільмів у межах фестивалю пройдуть у кінотеатрі «Жовтень», Будинку кіно, кінотеатрі KINO42 та на онлайн-платформі DOCUSPACE.
 

Share: