На фронті загинув квір-художник Артур Сніткус
11 червня, 2024
36-річний митець, що був відкритим геєм, загинув під час виконання бойового завдання на передовій.
Фічери
Квір-митець, драг-перформер, стиліст і музикант Артур Сніткус загинув у бою на одному з найтяжчих напрямків фронту російсько-української війни. Це сталося 7 червня 2024 року на Донеччині, повідомив мер Тернополя Сергій Надал.
Артур Сніткус народився 13 травня 1988 року в Тернополі. Був відомий в андеграундних колах як квір-ікона, надзвичайно відкрита, вільна та чуйна людина. Він знімався у фільмі Олексія Радинського «Зсув» (в складі групи «О»), виступав у драг-квін образах у різних клубах, був другом засновника клубу Otel’ Павла Дергачова, музикантів Анатолія Белова та Гоші Бабанського з гурту «Людська подоба», куратора та митця Нікіти Кадана та інших. Про загибель Артура написали багато представників_ць українського мистецтва та андеграундної культури. От кілька з відгуків про загиблого:
«Ти наш душевний легендарний янгол. Ікона українського квір-підпілля. Твій прекрасний голос завжди був сповнений енергії та сил, які ми завжди зберігаємо в наших серцях у пам’яті про тебе», — ділиться координаторка культурних проєктів Наталія Мартиненко.
«З Артуром ми познайомились в 2011 році. Це була випадкова, але дуже яскрава зустріч. Пам'ятаю, як він мене одразу вразив своїм неперевершеним почуттям гумору, відкритістю та артистизмом… Поруч з ним завжди було тепло і затишно. Людина непересічної долі, яскравий, харизматичний, талановитий, провокуючий, справжній артист з усіма притаманними для такої людини перевагами і недоліками», — пише фотограф і художник Саша Курмаз.
«Ми не були близько знайомі особисто, та мене завжди вражала та неймовірна енергія, яку він випромінював. Здавалося, що Артур — персонаж, який потрапив у нашу реальність прямо з Фабрики Ворхола», — каже ілюстраторка Ірина Костишина.
Артур Сніткус народився 13 травня 1988 року в Тернополі. Був відомий в андеграундних колах як квір-ікона, надзвичайно відкрита, вільна та чуйна людина. Він знімався у фільмі Олексія Радинського «Зсув» (в складі групи «О»), виступав у драг-квін образах у різних клубах, був другом засновника клубу Otel’ Павла Дергачова, музикантів Анатолія Белова та Гоші Бабанського з гурту «Людська подоба», куратора та митця Нікіти Кадана та інших. Про загибель Артура написали багато представників_ць українського мистецтва та андеграундної культури. От кілька з відгуків про загиблого:
«Ти наш душевний легендарний янгол. Ікона українського квір-підпілля. Твій прекрасний голос завжди був сповнений енергії та сил, які ми завжди зберігаємо в наших серцях у пам’яті про тебе», — ділиться координаторка культурних проєктів Наталія Мартиненко.
«З Артуром ми познайомились в 2011 році. Це була випадкова, але дуже яскрава зустріч. Пам'ятаю, як він мене одразу вразив своїм неперевершеним почуттям гумору, відкритістю та артистизмом… Поруч з ним завжди було тепло і затишно. Людина непересічної долі, яскравий, харизматичний, талановитий, провокуючий, справжній артист з усіма притаманними для такої людини перевагами і недоліками», — пише фотограф і художник Саша Курмаз.
«Ми не були близько знайомі особисто, та мене завжди вражала та неймовірна енергія, яку він випромінював. Здавалося, що Артур — персонаж, який потрапив у нашу реальність прямо з Фабрики Ворхола», — каже ілюстраторка Ірина Костишина.
У відео, яке опублікував митець Владислав Плісецький, Артур Сніткус пояснює свою мотивацію служити так: «У мене в житті так склалося, що мені довелося вибирати, чи варто мені йти в армію. І в один момент… зіштовхнувшись із поняттям, що… “Ти не витримаєш, ти не зможеш”, мені стало цікаво. Це перетворилось у свого роду соціальний експеримент. Я подумав, чому б ні. Чому би не подивитись, не дізнатися, як там ізсередини… Я хотів дізнатись, які зміни можуть статися зі мною як з творчою людиною. І для мене це найцікавіший досвід, який тільки може бути, на даному етапі».
Повідомляючи про загибель Сніткуса, художник Олекса Манн згадав, що нещодавно на фронті загинули також фотограф Арсен Федосенко та командир батальйону ОУН Микола Коханівський. «Я постійно думаю, наскільки вони абсолютно різні люди в поглядах і життєвих шляхах. Настільки протилежні, що такого просто неможливо вигадати навмисно. І вони загинули захищаючи Україну. В цьому різноманітті і контрастах і є наша сила і культура, це для мене особисто важливо памʼятати і розуміти. І з розумінням ставитись до різних доль і життів», — вважає митець.
Повідомляючи про загибель Сніткуса, художник Олекса Манн згадав, що нещодавно на фронті загинули також фотограф Арсен Федосенко та командир батальйону ОУН Микола Коханівський. «Я постійно думаю, наскільки вони абсолютно різні люди в поглядах і життєвих шляхах. Настільки протилежні, що такого просто неможливо вигадати навмисно. І вони загинули захищаючи Україну. В цьому різноманітті і контрастах і є наша сила і культура, це для мене особисто важливо памʼятати і розуміти. І з розумінням ставитись до різних доль і життів», — вважає митець.
Тим часом організація Військові ЛГБТ+ нагадала: «Поки ЛГБТ+ військові нарівні з іншими захисниками віддають життя за свободу України, вони досі змушені виборювати рівність у цивільній площині. Ми вкотре закликаємо Верховну Раду України бути активнішими у прийнятті законів №5488 про посилення покарання за злочини на ґрунті нетерпимості та №9103 про реєстровані партнерства».
Допомогти родині Артура Сніткуса можна за посиланням на монобанку. Share:
Допомогти родині Артура Сніткуса можна за посиланням на монобанку. Share:
Latest
