За БДС/М: про транс* простір Documenta 15

26 грудня, 2023

Автор: Ю Лян-Кай

Party Office на виставці documenta. Фото: Ю Лян-Кай, вересень 2022.

Загублена «М» у БДСМ

Влітку 2022 року з усіх антисемітських суперечок, про які доповідали німецькі ЗМІ у зв'язку з виставкою documenta в Касселі, мене вразило одне конкретне непорозуміння. Блог Bündnis gegen Antisemitismus, що нібито бореться з антисемітизмом, звинуватив ruangrupa в організації у рамках documenta численних зустрічей БДС (бойкот, дивестиція та санкції), націлених проти ізраїльського уряду. У відповідь на це сумбурне звинувачення представник documenta заявив, що зустрічі є секс-позитивними вечірками на підтримку БДСМ, а не зборами БДС.

БДСМ описує специфічну владну та сексуальну взаємодію, під час якої особи залучаються до рольової гри в якості рабовласників та рабів, що в результаті приносить учасникам задоволення. Вкрай важливо підкреслити істотні розбіжності між політичними реаліями БДСМ та БДС. Ненавмисне упущення німецьким блогером літери «М» у БДСМ призвело до помилкового проведення паралелі між сексуальністю та політикою. Хоча ця помилка може здатися незначною на тлі палких звинувачень в антисемітизмі, я переконаний, що вона випадково виявила питання, яке раніше недостатньо обговорювалось, — перетин сексуальної політики в контексті documenta 15.

Кураторська стратегія ruangrupa, художніх керівників documenta 15, передбачала запрошення 14 груп, котрим запропонували запросити ще 50 груп. Мета — створити децентралізовану горизонтальну артструктуру в якості радикального експерименту в практиці повсякденного життя. Учасники походять з усіх куточків земної кулі. Доволі багато хто з них належить до спільнот з давньою історією маргіналізації з боку широкого суспільства. Наприклад, діяльність ініціативи Off-Bienniale Budapest (Угорщина) націлена на надання допомоги дискримінованим ромським громадам Європи. Ця угорська організація виступає куратором творів образотворчого мистецтва, відео-арту та архівних документів ромських художників зі всього світу. Крім того, вона просуває концепцію RomaMoMA, привертаючи увагу до того, як мейнстрімні художні галереї ігнорують творчість ромської спільноти. Так само, проєкт Archives of Women's Struggles in Algeria (Archives des luttes des femmes en Algérie) використовує антропологічний підхід для створення архівів, зосереджених на післявоєнних суспільних рухах в Алжирі, очолених жінками.

На додаток до фотографій, записів інтерв’ю та файлів, виставка включає проекції на підлозі. Проекції демонструють рухи рук учасників під час перенесення та відбору документів, тобто це візуальна оповідь про те, як учасники трансформують фізичні рухи своєї праці в суспільні рухи.

Арт-простір Party Office з Нью-Делі виступив головним організатором вечірки БДСМ. Його робота з адвокації стосується не лише сексуальних меншин; вона ґрунтується на досвіді соціального класу в Індії та зосереджена на інтерсекційному активізмі проти кастеізму, класизму, расизму, трансфобії та капіталізму в Індії. У своїй колективній практиці, яка включає організацію БДСМ-вечірок, Party Office використовує підвали, читальні зали та місця проведення субкультурних заходів для створення секс-позитивного андеграундного культурного простору. Хоча роботи північноамериканських та європейських небінарних і квір-художників набувають все більшої видимості на мейнстрімних художніх виставках та ринках, сексуальні меншини зі своєю присутністю та практиками все одно зазнали б труднощів в отриманні визнання в культурному середовищі мейнстрімного мистецтва без численних зв’язків за кураторством ruangrupa. Практики художників Lumbung можна навіть сприймати як колективні творчі методології суспільної взаємодії та виставкової сценографії.

Архіви боротьби жінок в Алжирі (Archives des luttes des femmes en Algérie). Фото: Ю Лян-Кай, вересень 2022

Солідарність без лідера

У документації мейнстрімної історії мистецтв інновації та кар’єрне зростання окремих осіб є ключовим об’єктом біографічного та формального аналізу. При цьому міжособистісні мережі, що лежать в основі групової творчості, часто ігноруються. Однак, на тлі художнього світу, в якому домінують заможні білі гетеросексуальні чоловіки, колективна творчість відіграє вкрай важливу роль у багатьох арт-спільнотах, в складі яких переважають жінки та секс-меншини. Наприклад, група Guerrilla Girls, яка була заснована в Нью-Йорку в 1985 році та досі зберігає анонімність, використовувала мистецькі колаборації для висвітлення проблем гендерної нерівності на арт-сцені. Інший приклад — маловідома група Fight Censorship з відомою учасницею Луїз Буржуа, що протестує проти художніх галерей через їхнє багаторічне нехтування еротичною автономією художників-жінок. Група проголосила: якщо можна виставляти в художніх галереях оголених жінок, намальованих художниками-чоловіками, тоді рівною мірою можна показувати пеніси, намальовані художниками-жінками.

Командна робота була вирішальною для виживання впродовж всієї історії руху на підтримку людей з ВІЛ/СНІД. Грег Бордовіц, американський відео-митець, засновник двох груп з організації відео-кампаній щодо СНІДу в 1980-х, писав: «У часи епідемії СНІДу відсутнє відчуття того, що можна дозволити собі працювати роками з невеликою групою людей, розробляючи низку ідей. І хоча колективи СНІД-активістів мають свою частку примадонн, в них немає лідера». Інакше кажучи, взаємодія суспільних мереж є невід’ємною передумовою для художників, які обрали гендерну політику в якості головного питання. «Позбавлена лідера, але уніфікована» організаційна структура навіть кидає виклик класовій системі в художньому світі, де перевага віддається знаменитостям. Більш того, можна сказати, що симбіотичний підхід колективного мистецтва дав початок створенню мереж для підтримки жінок і представників секс-меншин в їхньому протистоянні патріархату та соціальній ізоляції. Подібні важливі суспільні зв’язки нерідко залишаються невидимими в історії мистецтв (як і на виставках), яка зазвичай прославляє особисті досягнення.

Колективність та співпраця задали напрямок п’ятнадцятій виставці documenta. Хоча в кураторському дискурсі зазначено, що ruangrupa відмовились виставляти виключно статичні результати групової творчості, висловлюється надія щодо можливості перетворення традиційних музейних просторів на життєздатні простори для життя та діяльності груп. Водночас, виставки на третьому поверсі музею Фрідеріціанум свідчать про те, що групові організації відігравали каталітичну роль в розвитку гендерного мистецтва по всьому світові. На додаток до вже згаданих Archives of Women's Struggles in Algeria, у виставках documenta взяли участь організації The Black Archives (Амстердам) та Asia Art Archive (Гонконг). Перша демонструвала солідарність з чорними квір-громадами, а друга представила мистецькі організації та художні фестивалі з Індії, Тайланду та Південно-Східної Азії. Окремо варто відзначити Womanifesto (Тайланд). В цьому проєкті, заснованому в 1997 році, зустрічаються жіночі голоси на локальному та транснаціональному рівнях і реміснича творчість через колективну організацію. З архівів Womanifesto стає очевидно, що твори феміністичного руху не обов’язково обертаються навколо аури декількох зіркових митців/мисткинь. Навпаки, феміністичне квір-мистецтво забезпечує колективне виживання в минулому, теперішньому та майбутньому.

Квір-мистецтво вечірок

Вхід на виставку з «Queer Time: Kinships & Architectures» від Party Office. Фото: Ю Лян-Кай, вересень 2022.

Завдяки децентралізованому підходу documenta багато небінарних та квір-колективів отримали майданчик задля того, аби бути почутими. Серед цих груп яскравим прикладом був Party Office, культурний простір із Нью-Делі, Індія, створений ініціативою Party Office. Слово party (в перекладі «вечірка» або «партія») у складі назви Party Office відображає політичний та розважальний зміст слова, у той час як office, з одного боку, вказує на адміністративну естетику службового приміщення політичних партій, а з іншого — підкреслює контраст між рейв-вечірками та буденною корпоративною працею. Через поєднання party із розвагами, політикою та антивиробничою естетикою Party Office виступає за підтримку транссексуальної та різногендерної політики тіла через групову діяльність. Порівняно з моделями мейнстрімної квір-політики, такими як камінг-аут і саморепрезентація, Party Office переймається питаннями гендеру, класу та раси за допомогою стратегії інтимності, андеграундної таємничості, «тихого спільного звільнення» та антикапіталістичної діяльності.

Бар WH22, розташований біля залізничного вокзалу у центрі міста Кассель, давно мав репутацію точки тяжіння для місцевих, які шукають розваг у пізній час. Команда Party Office реконструювала склепінчастий простір на цокольному поверсі бару, перетворивши його на дві окремі виставкові зали. Основний виставковий простір був оформлений у тематиці «Queer Time: Kinship and Architecture» («Квір-час: спорідненість та архітектура») з використанням рожевих, фіолетових та блакитних кольорів, із «присмаком» пластика, створений як темна кімната, призначена для шкіряного бондажу. Завдяки використанню підвісних ліжок, кліток для тварин та переплетених штор, створюється простір-лабіринт з розмитими межами, що дозволяє відвідувачам блукати всередині. Таким чином, відвідувачі стають вуаєристами. Невеличкий простір із високою стелею був присвячений темі «відпочинку». На великому екрані постійно транслювалася одна відеоробота Відіши-Фадеши «Nesting in Rapid Floods: Qworkaholics Anonymous II» («Гніздування на стрімких потоках: Анонімні квір-трудоголіки II»), нібито запрошуючи близьких друзів прилягти, відпочити та зробити один одному масаж, створюючи, при цьому, простір для турботи та зв’язку за допомогою переплетіння квір-тіл. Також цей простір слугував безпечним місцем, де відвідувачі мали змогу спокійно провести час між вечірками.

Головний виставковий зал слугував площадкою для виступу митців та проведення БДСМ-вечірок під час заходу, хоча, зазвичай, зал має призначення виставкового простору та читальної кімнати. Якщо відвідувачі не потрапляли на заплановану вечірку, то їм, ймовірно, більш нема було чим зайнятись, окрім як безцільно тинятися по цьому залу, який нагадує нічний клуб. Мені довелося читати матеріали Party Office на місці, аби отримати цілісне уявлення. У цьому буклеті в гумовій палітурці під назвою «Consent of the Governed, Vol 1: Race, Constitution & Kink, 2022» («Згода керованих, том 1: раса, конституція і злам, 2022») команда Party Office запросила індійських, американських та австралійських корінних митців, дослідників та стриптизерів разом дослідити обмеження конституційних гарантій та прав БДСМ.

«Nesting in Rapid Floods: Qworkaholics Anonymous II», відеозапис на місці інсталяції. Фото: Ю Лян-Кай, вересень 2022.

У ході цих обговорень автор з Нью-Делі Дхрубо Джиоті описав важливий ключ до розгадки взаємопов’язаності прав та обмежень. Через розповідь про міжкастову пару Джиоті звернув увагу на гнітючу традицію кастової ієрархії в Індії, а саме на ідею «недоторканості», за якою нижні касти вважаються недоторканими відповідно до кастової системи. Незважаючи на скасування цих табу Конституцією Індії у 1950-х, забобони у суспільстві все ще існують, що призвело до трагічної смерті чоловіка, чия каста не схвалювалася родиною жінки. Історія Джиоті також продемонструвала революційну природу БДСМ-практик. За допомогою таких консенсуальних практик, як пестощі, зв’язування, рольові ігри, контролювання оргазму та інші приємні, але провокаційні фізичні взаємодії, БДСМ-вечірки досліджують і кидають виклик межам кастового поділу, створюючи можливості для переосмислення інтимних стосунків через тілесний контакт.

У межах сучасної мистецької сцени, яка спирається на естетику взаємовідносин, соціальну взаємодію, дружнє спілкування, романтичні відносини та фізичний контакт, все це здається вартими похвали формами співучасті. Той шлях, яким Party Office реалізує естетику стосунків, був складнішим, з опорою на вирішальний елемент згоди у інтимних стосунках. Інакше кажучи, не всі соціальні взаємини є позитивними та прийнятними. Динаміка влади у сексуальному насильстві та колоніальне правління є прикладами відсутності згоди. 2 липня 2022 р. у Касселі на учасників Party Office було скоєно напад декількома місцевими чоловіками, а потім вони відчули на собі неналежне відношення та навіть жорстокість з боку поліції. Команда Party Office потім вирішила скасувати всі публічні заходи (станом на липень), у тому числі різноманітні вистави, майстер-класи та обговорення, пов’язані з архівами та ліквідуванням несправедливих інституцій. На мою думку, вони скасували виставку не лише з міркувань безпеки, але і як акт продуктивної відмови, обумовлений турботою за свою спільноту. Це стало спротивом до суспільних вимог до транс* та квір-суб’єктів виживати у жорстокому середовищі в логіці капіталізму та некрополітики. Саме через радикальну любов та запобігання фізичному насильству проведення вечірок було припинено.

Цю статтю створено завдяки підтримці Національного фонду культури та мистецтва Тайваню (National Culture and Arts Foundation in Taiwan).

To read more articles about contemporary art please support Artslooker on Patreon