Support us on Patreon to read more articles about Ukrainian contemporary art • WELCOME TO THE SUCCESSFUL INTERNATIONAL ONLINE MEDIA ABOUT CONTEMPORARY ART! •

“Шити по живому”: Берлін, Hotel Continental, Art Space in Exile

27 березня, 2023

я шукав складний ніж у
тривожному рюкзаку
з якого викотилась банка тунця
взята поспіхом
коли ми тікали
з кубла
зі словами
йолопи
*  


 “Шити по живому” – колаборація між художницею Марією Митрофановою та українськими письменниками та поетами, а саме Євгенією Бєлорусець, Данилом Галико, Микитою Козачинським, Сонею Юхимовою, Маріанною Максимовою (Євою Райською).  Поет_ки та художники_ці опрацьовують власні переживання та транслюють травматичний досвід українців, які опинилися перед ситуацією повномасштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року. Кураторки проекту Валерія Плєхтоко та Софія Юхимова зазначають, що назва проекту відсилає до української метафори: “шити по живому” означає зіштовхуватися, торкатися чогось особливо інтимного, болючого. Виставка проходитиме в Hotel Continental - Art Space in Exile з 30 березня по 5 травня. 

Марія Митрофанова, Без назви, 2022. Поезії: Данило Галико. Традиційна українська сорочка, нитки. Фото надано кураторками проекту

З дозволу Данила Галико і Маріанни Максимової (Єви Райської), Arts Looker публікує фрагменти двох віршів: 

​Банка Тунця 
Данило Галико

я шукав складний ніж у
тривожному рюкзаку
з якого викотилась банка тунця
взята поспіхом
коли ми тікали
з кубла
зі словами
йолопи
навіть не зібрали рюкзак
у той час як інші
збирали свої
ще задовго до того як
бомби попадали на наші міста
руйнуючи долі ролі плани
зокрема і плани
на цю банку тунця
законсервованого як і
наші серця
законсервованого як і
наші бажання
законсервованого як і
наші кохання
наші подорожі
вечірки
на балконі
усмішки посмішки
чи як там правильно
наші сварки
образи й недомовки
навіть їх ми також
законсервували
допоки не повернемось туди
звідкіля ми почали
допоки не
відчинемо двері
допоки не
відкриємо балкон
відкриємо банку тунця
відкриємо себе
наново

Марія Митрофанова, Без назви, 2023. Текст: Євгенія Бєлорусець. Традиційна українська сорочка, нитки. Фото надано кураторками проекту

Мою музику замінили сирени
Данило Галико 

Мою музику замінили сирени
Мої сни замінили новини
Мої струни замінили нерви
Вся надія на джавеліни
Мої вулиці замінили підвали
Мою каву замінило мастило
Моїх друзів замінили вокзали
Але дух як ніколи сильний
Мої книги замінила тривога
Мій рюкзак замінив всю квартиру
Моє ліжко замінила підлога
Та ніщо не замінить віру
Не замінить ніщо мою ненависть
Мою лють замінятиме помста
Ми зітремо у порох копита хвіст
І всі голови від цього монстра

Марія Митрофанова, Без назви, 2022 Поезія: Єва Райська (Маріанна Максимова) Традиційна українська сорочка, нитки. Фото надано кураторками

Маріанна Максимова (Єва Райська)

Ave Maria
кажуть, ті, хто в холодній землі
дивляться в небо.
Воно гуркотить
звуком ракет
і першим весняним громом.
Здригається окраєць плоті людської
кровоточить гільзою металевою
агонією дикою
неспокоєм тихим
богом невидимим
попелом чорним
вкриється
дім твій.
Радуйся, Маріє,
мовчать ті, хто
в Херсонських степах
стривожено сплять
замордовані
закатовані
землею вкриті, морем заслонені
духом смиренні, болем оспівані.
Богородице Діво, благодаті повна
посидь з нами ще трохи
у цьому підвалі
сьогодні у нас закінчились
останні
патрони.

 


30 березня, 18:30 - презентація проекту @Hotel Continental - Art Space in Exile
31 березня, 18:00 - перформативні читання за участю Юлії Бердіярової @Hotel Continental - Art Space in Exile
Останній день роботи виставки: 5 травня 

Проект створено за підтримки Гете Інституту в рамках гранту екстреної допомоги для діячів культури.
 


Щоб читати більше статей про українське сучасне мистецтво підтримайте наш Patreon

Share: