Фічери

«ТО ЩО ТАМ ІЗ МАМОНТОМ? могриця післяслово» — нова виставка в The Naked Room

18 серпня, 2021

18 серпня галерея The Naked Room відкрила виставку «ТО ЩО ТАМ ІЗ МАМОНТОМ? могриця післяслово».

Понад 20 років у Сумській області існує лендарт симпозіум «Могриця. Простір покордоння». Мистецька лабораторія з космічними ландшафтами на місці колишнього крейдяного кар’єру в кількох кілометрах від державного кордону. На цій території крізь практику художників та художниць відбувається переосмислення мистецтва довкілля. І це не лише про лендарт, це загалом про стосунки людини й «природи» в час, коли підлягає сумніву доцільність самого поняття «природа». Коли епоха антропоцену (або «ктулуцену» за Донною Гаравей) по-новому розставляє акценти і змінює звичні диспозиції.

Приїзд у Могрицю, на територію покордоння, — це завжди відчутне калібрування оптики і зустріч із усім тим, що неминуче втрачає чіткість в умовах «цивілізації». Тут доісторичне та нелюдське підходять впритул до повсякденного людського існування. Коли небо, котре у місті зазвичай — лише клаптик із рваними контурами на периферії зору, це дві третини твого пейзажу весь час, із перервою хіба на ночівлю в наметі. Коли крейда під ногами — підняте льодовиком на земну поверхню дно прадавнього моря часів Мезозою з рештками вимерлих молюсків белемнітів.

«Могриця» є не просто місцем, а насамперед — спільнотою, що знаходиться у постійних внутрішніх та зовнішніх взаємодіях. Серед її резидентів/ок є художниці й художники, які працюють із The Naked Room. В цій зоні перетину кіл — людей, спільних цінностей та інтересів, з’явилася дана виставка.

Постійно переосмислюючи саму себе і предмет свого фокусу, «Простір покордоння» є відкритою структурою, що неперервно оновлюються, хоча щось завжди лишається незмінним. За цим самим принципом будується і виставка в The Naked Room — як серія жестів із різними медіа та змінною експозицією, що підкреслює ідеї взаємодії та тяглості. Виставка-імпровізація, що народжується в лабораторному процесі. Післяслово до цьогорічної резиденції, котра відбулася в липні. Її продовження, перенесене в галерею, простір для того, що не встигло бути сказаним, побаченим, почутим чи подуманим. Маленький фрагмент більшого цілого.

Мистецтво довкілля свого часу втекло від галерей та інституційних рамок до роботи з природним оточенням і матеріалами. За півстоліття від його розквіту можна замислитися над релевантністю питань, які давно лунають: що стається з цим мистецтвом, коли воно таки опиняється в галереї? Чи можливе воно в ній? Та й чи досі існує за її межами?
Напевно, і назвою цієї виставки може бути тільки запитання. Натяк, запрошення до діалогу і пропозиція дізнатися продовження історії.

І відповідь ми дізнаємося наприкінці, а може і ні.
Власне, цю назву було вихоплено з розмови художників із тамтешнім місцевим археологом, знавцем локальної історії.
— То що там із мамонтом, можна в двох словах?, — спитала одна з учасниць.
— Водилися у нас тута, – відповів історик.

ХУДОЖНИКИ: Єгор Анцигін, Катя Бучацька, Діма Верьовкін, Юрій Вишняков, Олександр Єльцин, Юрій Єфанов, Люся Іванова, Святослав Коверзнєв, Віталій Кохан, Марина Конєва, Наталія Лісова, Катя Лібкінд, Ілля Новгородов, Клеменс Пул, Антон Саєнко, Аня Тарадіна, Терраполіція, Стас Туріна.

КУРАТОРКА ВИСТАВКИ: Наталія Маценко.

ЗАСНОВНИЦЯ СИМПОЗІУМУ: Анна Гідора.
 Share: