/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
https://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Слава Займак: «Мистецтво мені колись врятувало життя, і я його ні на що ніколи не проміняю»

859
Художник Слава Займак

Художник Слава Займак

Якщо в американському фільмі «Людина-павук» супергерой, то в сучасному арт-просторі всі знають, що «Людина-павук» — художник Слава Займак!

Художник, павутинну техніку якого не повторив поки що ніхто в світі, дизайнер ексклюзивних речей, Людина, яка випромінює світло і радість крізь свої картини, яка пускає флюїди щастя і від того стає щасливою сама. 

— Слава, ти унікальний художник у своїй творчості. Це вже беззаперечний факт. Твої картини називають антидепресантами і я знаю, що незабаром ти будеш проводити навіть сеанси арт-терапії. Розкажи, що це буде і для кого вони призначені?

Один міжнародний благодійний фонд «Єврейський Хесед «Бней Азріель» запросив мене провести уроки арт-терапії для їхніх співгромадян, зокрема для людей похилого віку. Цей фонд зацікавлений в тому, щоб їхні люди завжди були веселі, життєрадісні, бадьорі; фонд влаштовує для них цікаві заходи, концерти, запрошує на виставки.  Я вже провів для підопічних Хеседу лекцію про моє мистецтво, незвичайну техніку і дизайн. Але лекції  для них виявилось мало і вони захотіли, щоб ми влаштували ще й сеанси арт-терапії, так зване лікування картинами. Ось з січня 2017 року будемо цим займатись.

— Розкрий секрети твоєї неординарної і вже добре впізнаваної техніки. Як виникла ідея не просто писати картини, а плести їх?

Це почалось ще з того часу, коли я працював в Музеї історії Києва. Я оформлював там виставки, був арт-куратором. Мене часто обмежували в бюджеті, але при цьому потрібно було робити виставки цікаво, якісно і креативно. Тоді довелося придумувати певні схеми оформлення, щось до чогось приклеювати, робити якісь оригінальні рамки з незвичних матеріалів. І помітив, що всі ці матеріали гарно взаємодіють один з одним, зокрема адгезивні. Згодом почав на робочому місці виплітати різних жучків. На це в мене йшло багато часу, днями міг сидіти, але вже через деякий час я робив це швидше, оперативніше. Тобто, моя техніка написання картин зародилась з оформлення виставок.
Моя техніка не така проста, навіть небезпечна. Часто обпікаюсь, ріжусь. У мене таких опіків по 5 разів в день, але я спокійно ставлюсь до болі.

15820477_773476272808183_1718381290_n

— А тепер давай детальніше про твої «павутинки», якими ти  створюєш свої казкові картини! 

Я давно помітив, що в моїх павутинках є щось сакральне, моя техніка як безкінечність, я показую своїми павутинками взаємозв’язок всього зі всім. Вважаю, що в житті все повертається: зробив щось хороше — отримав хороше, зробив погане — отримаєш погане. Свої павутинки, як і все загалом, потрібно створювати з любов’ю і радістю. І потім це буде видно на полотні. Взагалі думаю, що найбільші відкриття робилась з Любов’ю. По павутинках пускаю флюїди, посилаю шматочки щастя. І найголовніше те, що ці павутинки працюють. Вони допомагають мені достукатись до людей.

— В тебе ж не було ні вчителів, ні наставників?

Ні, сам до своєї техніки дійшов.

—  Ніколи не задумувався когось вчити, щоб мати послідовників?

У мене колись були підопічні, але вони зі мною не витримують і тікають. Я для них занадто вимогливий та енергійний.

— Коли ти пишеш картини, ти керуєшся тільки своїми відчуттями, покликом серця чи ще й розумом?

Звичайно, треба думати. У мене постійно в голові відбуваються якісь реакції, з’являються нові ідеї, образи. Я можу займатись чим завгодно, але в моїх голові будуть вимальовуватись картини. А серце вже підключається тоді, коли починаєш творити на полотні. Ось тоді потрібне серце.

— Слава, ось уявімо! Ти пишеш картину, у тебе одразу з’являється думка, як її зробити так, щоб продати?

Ось цю «продажну фішку» потрібно відкидати одразу, тому що це зазвичай закінчується провалом —  я б ніколи нічого нового не створив, якби тільки думав, як це продати. Страх заважав би мені креативити. Наприклад, колись я написав дуже класну роботу і вдало її продав. Потім я подумав і написав ще 5 копій цієї картини, щоб знову ж таки продати. Але, як правило, так не вийде. І ти застрянеш на якому одному етапі.

— Даруєш свої картини? Ти не з жадних художників?

Кращі речі, що я роблю — дарую батькам, адже дякуючи їм, я маю те, що в мене є зараз. Раніше багато робіт віддавав бабусі, поки вона була жива. А зараз все в батьківський дім. І батьків радує моя творчість, і мене, коли я приходжу до них в гості. Дівчата отримують мої картини в якості презента. На Дні народження також дарую, бо образи на картинах в такі дні вимальовуються якісь особливі.
І взагалі, чому б картини не віддавати просто так, якщо вони по-справжньому комусь подобаються і будуть тішити людину, можливо, більше, ніж мене самого. Жадний художник завжди має погану репутацію і, взагалі, як можна оцінювати свою творчість вище людських відносин.

15497766_765387766950367_1859765354_n

Можеш себе назвати забезпеченим художником?

Так! Я з хорошої культурної родини, у мене батьки естети. В художники я прийшов з  сімейного бізнесу. А потім творчість мене вирвала з нього  і почала, крім насолоди, приносити ще й деякий прибуток.

— Як ти себе обмежуєш від негативних емоцій, адже їх зараз так багато навколо?

Я свідомо «обмотую» себе колючим дротом, подалі від усіх проблем, негараздів і бід. Не можна жити в негативній атмосфері, бо потім художник буде нести це в маси. В моїх інтересах не мати шкідливих звичок, зокрема я не вживаю алкоголь, займаюся спортом, духовними практиками, тому що знаю, що передаю свою емоцію, а передавати щось погане — не хочу. Скажу з досвіду: одразу видно по картині, в якому стані людина творила.

— Тобі не так просто впускати у свій світ людей, чи не так?

У мене мінімум близьких друзів. Це ті, кому я довіряю. Було багато друзів, але коли я тільки починав займатись живописом, вони почали питали мене «для чого я це роблю?». Вони  абсолютно не розуміли ні мене, ні мою творчість. Таких людей треба відсіювати з свого життя.

— Маючи досить обмежене коло людей, з якими ти спілкуєшся, мабуть, дуже важко влаштувати особисте життя?

Важко! І якщо запитати мене «чому?» — я відповім. Тому що мені потрібна Муза, яка буде мене надихати, співати мені дифірамби і підтримувати у всіх творчих починаннях. А людина, яка не дуже підкована в цьому і не розуміє сенсу того, що я роблю, не зможе бути поруч зі мною. Звичайно, я постійно у своєму творчому світі і багатьох це дратує. Прихильниць багато,  спочатку вони захоплюються тим, що ти робиш, розділяють це, а потім починають сприймати картини як свої конкурентки і відсувати їх на другий план. Мистецтво мені колись врятувало життя і я його ні на що ніколи не проміняю. Творчість завжди була, є і буде на першому місці!

15571057_765387770283700_1192778983_n

— Я знаю, що ти дуже багатогранна особистість і перш ніж почати займатись живописом, ким ти тільки не був…

Так, я багато чим займався, шукав себе. Був і музикантом, і спортсменом, і поваром, працював і в ігровому бізнесі, і в галерейному. Коли розумів, що далі йти нікуди або якщо досягти якихось світових вершин нереально — я відмовлявся і шукав щось інше.  В певний час я закрився від людей на півтори роки. Відмовився від активного способу життя. Тоді у мене було багато тренінгів, медитацій, духовних практик, подорожей та і зараз є. Дякуючи цьому, я повністю звільнився від того вантажу, що мені заважав.

— Багато художників люблять творити в самотності. А який твій найкомфортніший стан? Де і з ким тобі легко працювати?

Для мене, мабуть, також  — самотність. Єдине, собака повинна бути поруч — дивитись на мене своїми очима і надихати. Я дуже домашній: тому творю або вдома, або на природі. Не люблю метушню. Легко працювати в спокійній атмосфері, щоб ніхто не бігав, не стрибав, .

— Ти чекаєш натхнення? Чи творчість така ж сама як і будь-яка робота: треба йти і працювати?

Апетит приходить під час їжі.

15820074_773476276141516_625494816_n

— А якщо немає ідей?

Це не про мене, у мене ідей мільйон, аби тільки була можливість всіх їх втілювати в життя. У мене страждає уява, тому що рук не вистачає.

Я шукаю натхнення в повсякденності, я ходжу по вулиці, спостерігаю за всім тим, що мене оточує, за красивими дівчатами, природою, сонцем, зірками. Проте саме дівчата найбільше впливають на мою творчість.  Я стараюсь просто закохатись, знайти собі Музу. Зазвичай, дівчина може й не знати про мої почуття…

— Слава, розкажи про ще одну галузь, в якій ти останнім часом так активно працюєш і цим самим дивуєш своїх фанатів все більше і більше. Я про бренд одягу Слави Займака. Як виникла ідея бути ще й дизайнером?

Це якраз минає рік, як я почав займатись створенням дизайнерських речей, з грудня минулого року. Я пам’ятаю, як приносити одяг з паутинками у Верховну Раду, коли ми там робили проекти. І побачив, що дівчатам, жінкам це дуже подобається. Вони почали одягати на себе це. Навіть проводили там так звані  аматорські покази мод. Тоді мене підштовхнули до думки, що треба серйозно цим займатись. Ідею цю підтримало чимало людей, потім запропонували ще розмальовувати взуття.

15554698_765387746950369_206321133_n

— А де ти реалізовуєш свої дизайнерські ексклюзивні футболки?

На жаль, я не можу створювати цього одягу у великих кількостях. Щодо реалізації: я шукаю зараз шляхи. З наступного 2017 року планую запустити свою лінію одягу, робити колекції. Одягати не тільки в свої ексклюзивні футболки, а й придумувати якісь цікаві, позитивні принти.

— Твій одяг для епатажної публіки? Хто твій потенційний покупець?

Клієнтура знаходить мене сама. А одяг мій створений для людей, які не бояться виділятися і привертати на себе увагу.

— Не боїшся, що тебе не вистачатиме і на писання картин, і на створення дизайнерського одягу?

Ні, не боюсь. Я швидше буду менше їсти і спати, а більше рухатись і працювати. Звичайно, у мене дві руки і це мало, але можна знайти вихід як себе розвантажити, щоб на все вистачало часу. Я стараюсь не задумуватись, де знайти час. Бо як тільки почну про це думати — припиню працювати взагалі.

15497596_765387753617035_17129985_n

Слава, для того, щоб завжди бути у всіх на слуху — треба себе піарити, тим паче зараз, коли потік інформації зашкалює. Яким чином ти просуваєш свою творчість?

Якраз нещодавно почав про це думати і вже дещо втілюю в життя. Зі мною в наступному році буде працювати команда, в тому числі піар-менеджер і маркетолог. Адже планів є багато, а мене одного мало.

— А як щодо арт-кураторів?

Вони мені не потрібні, тому що я сам арт-куратор. У мене і освіта є відповідна, і працював у цій сфері. Мені легко робити виставки, тому що знаю всю кухню з середини.

— Як ти думаєш, нам потрібні арт-тусовки? Для кого вони? І чи любиш ти відвідувати такі заходи?

Чому б ні!? Я часто ходжу на такі заходи, деколи за день відвідую не одне відкриття, а декілька. Це звичайна практика. Насправді, це дуже цікаво. Навіть якщо чиясь виставка напряму не вплинула на мою творчість, то згодом у трансформованих образах це може винирнути з моєї уяви в якихось картинах. Арт-тусовки потрібні. Це навіть можна назвати солідарністю. Знову ж таки, це ж не дискотечні вечірки, це зовсім інша атмосфера — культурне спілкування, дискусії, обмін думками. Це врешті-решт можливість показати себе і продати. Художнику треба бути в полі зору. Колись митець міг бути асоціальним, зараз часи змінились — треба бути соціальним і активним.

15555808_765387763617034_3533104_n

— Слава, де зберігається більша частина твоїх робіт: в Україні чи закордоном?

Мої картини мають свого покупця закордоном, вони подобаються іноземцям. Поки що, на жаль, я не виходив на міжнародний ринок, але з наступного року я почну активно цим займатись. Мої картини користуються популярністю в Еміратах, Китаї, Японії, Європі. Але тут також є свої нюанси: ось , наприклад, нові якісь техніки плетіння більше сприймаються в таких країнах як Китай і Японія. А от абстракція .. це вже більше Європа, США. Обрамлені золотими кольорами картини, як би це банально не звучало, мають ажіотаж  в Арабських Еміратах. Головне, що є можливість усім вибирати те, що їм найбільше до вподоби. Але, звичайно, в основному, картини мої зберігаються в Україні в приватних колекціях.

— Хто купує твої роботи: політики, зірки шоу-бізнесу, бізнесмени, звичайні люди?

Це може бути будь-хто. Купує різний контингент, звичайно. Інше питання те, що платоспроможність в українців не дуже висока у всіх сферах, і на арт-ринку особливо.

— Я впевнена, що твоє мистецтво ніколи не залишалась поза увагою і, мабуть, є чимало нагород і перемог за плечима…

У мене є нагорода «За значний внесок у розвиток української культури», нагорода Енді Воргола, яку мені вручив його племінник після проведення україно-словацького проекту. Я виграв міжнародний кінофестиваль  «Indepenance Star» як кращий художник. І звичайно, незліченна кількість конкурсів, в яких також брав першість.

255

— Слава, я знаю, що зараз в Музеї історії Києва триває твоя новорічно-різдвяна виставка «Зима в казці». Розкажи про експозицію: що це за серія робіт? І чи спеціально вона готувались під цю виставку?

Ця експозиція готувалась до Нового року для широкої аудиторії: від грудних немовлят до людей пенсійного віку. Я хотів би, щоб ця виставка створювала атмосферу, новорічний настрій, дарувала відвідувачам радість, дива і казку. Я люблю писати свято і мої найулюбленіші проекти — новорічні, святкові. Можу сказати, що на виставці «Зима в казці» є і нові роботи, і старі, але чимось доповнені.

— І наостанок , напередодні новорічно-різдвяних свят, що побажаєш читачам у Новому році?

Я хочу побажати всім здійснення усіх мрій заповітних. Тим, хто ще не знайшов своє кохання — знайти його. Нехай в кожному домі будуть дива, казка та радість, нехай ваші серця світяться від щастя.

Ілона Софіюк

31.12.2016

Схожі записи