/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
https://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Сергій Гай: Дівчата переді мною люблять роздягатися

137

Sergiy-Gay-ta-Natalya-Zastavna-

Спілкуватися з відомим львівським художником Сергієм Гаєм, як і розглядати його жінок на полотнах, одна насолода. На днях він зробив для киян аж два подарунки. 23 жовтня у галереї «Триптих АРТ» на Десятинній, 13 Сергій Гай відкрив персональну виставку живопису, яка триватиме до 5 листопада. А 26 жовтня в Бальній залі Fairmont Grand Hotel його робота взяла участь у «тихому аукціоні», організованому для підтримки нових академічних програм та розбудови Українського католицького університету.

Як Сергієві Гаю вдається приборкати жінку, що його дружина думає про молодих розкутих натурниць та про нові і старі гроші колекціонерів художник розповів в ексклюзивному інтерв’ю ArtsLooker.

Так склалося, що Сергій Гай на 99,9% асоціюється з жінками. У стилі ню. Часто запрошуєте натурниць?

— Я – викладач на кафедрі дизайну у Львівському лісотехнічному університеті. Там навчається багато дівчат-художниць. Самі просяться до мене в майстерню на навчання. Сьогодні багато з моїх учениць стали відомі художниці. Буває, приходять повчитися живопису по п’ятеро, а то й по шестеро, а заодно позують оголеними. Вони мене не сприймають як мужчину, поводять себе досить вільно.

— Як Вам вдається, що вони так розкуто себе почувають?

— Треба знати секрети. В принципі, кожна людина десь у глибині душі вуайєрист (людина, зв’язана з таємним підгляданням за інтимним процесом, роздяганням, прийманням ванни, за людьми, які займаються сексом — ред). Що ж до дівчат, вони люблять роздягатися. Просто інколи бояться. А мене вони не бояться. Коли ми розмовляємо на рівних, як художник з художником, вони з радістю діляться своєю красою. Я їх переконую, кажу: «Дівчата, це дуже тимчасова субстанція, те, чим ви зараз володієте. Ви маєте це подарувати людям». Вони мені вірять і з радістю позують.

— Тобто на ваших роботах здебільшого студентки?

— Часом бувало, що я запрошував випадкових людей. На жаль, у таких випадках контакт не відбувається. Мої натурниці – це мої колеги. Мені легко з ними розмовляти. Вони знають, як це робиться. Дуже важливо, щоб було внутрішнє збігання між художником і натурницею.

Я правильно розумію, Ви маєте добре знати натурниць одягненими, перед тим як запросити їх у майстерню?

— Мені як художнику легко уявити одягнену людину голою. Раніше міг побачити дівчину на вулиці і відразу пропонував  її намалювати. Тоді було більше тестостерону. Зараз трішки вщухає. Ну нічого.

— Дружину часто малюєте?

— Підійди, будь ласка (гукає до молодої жінки, яка в «Триптих АРТ» на відкритті виставки Сергія Гая веде бесіду з київськими художниками – ред.). Це можна сказати моя дружина. Наталя Заставна – молодий художник, дуже активна людина. Он бачите зелений портретик в кінці галереї висить, це вона. Тут дуже багато робіт зроблених з Наталі. Вона і художник, і моя модель.

— Вітаю, Вам пощастило бути музою великого художника, який точно ввійде в історію мистецтва України.

Н.З.: Я рада, що саме такий художник мене увіковічнив. Прекрасна людина, видатний майстер.

— Сергій пише Вас, а Ви пишете Сергія?

Н.З.: Якось малювала портрет.

С.Г.: Я навіть позував тобі.

— Як ви познайомилися?

С.Г.: Це той варіант, про який я Вам розказував. Наталя приходила до мене вчитися малювати.

Наталю, як Ви ставитеся до учениць Сергія Гая?

Н.З.: До художниць та натурниць не ревную. У Сергія уже давно я одна єдина натурниця.

Гарний у вас тандем вийшов. Що ж, продовжимо про живопис. Сергію, хочу Вас зацитувати: Мистецтво насамперед належить тим людям, котрі мають час.

— Я не поміняв свою думку.

— Наважуся посперечатися. Колекціонери – це бізнесмени. У них якраз найменше часу, але достатньо грошей.

— Не всі колекціонери однакові. Коли говорити про місцевий ринок, це так звані нові гроші. Їхні власники зайняті, не мають часу. Люди, які купують мене на Заході, це старі гроші. В Україні колекціонери з новими грошима переважно мало що розуміють у мистецтві. Для них це насамперед інвестиції, в другу чергу престиж, щоб бути на слуху. І добре, що так відбувається. Я їх не критикую. Все має право на розвиток. Вони роблять перший крок. Їхні діти думатимуть уже інакше. Українські колекціонери досить молоді. Я маю на увазі не по віку. Як молоді гроші, так і колекціонери молоді. Вони ще не мають часу.

Люди зі старити грішми, це люди, які мають час. І вони мають можливість зробити свідомий вибір. Перед ними вся історія мистецтва. З таким багажем люди усвідомлюють, що вони купують. Іноземні колекціонери готові до мистецтва, абсолютно самі вибирають картини, їх не обдуриш. А у нас колекціонерам радять, що добре. Самі вони плавають. Я навіть знаю людей, які мають галереї, та не знають, навіщо вони продають. Ними дуже легко маніпулювати. Переважно біля таких людей завжди є недобросовісні  шептуни.

— Ви маєте друзів-колекціонерів зі старими грішми?

— У мене зараз дві виставки пройшли в Америці. І обидві дуже успішні. На кризовий період мої роботи на 80% продали. Галерист, який мене виставляв у США, сам здивувався, чому інші художники стоять, а Сергій Гай продається.  Недавно він приїжджав до мене до Львова. Американський галерист у захоплені від України. Я його повозив по замках. Він виставив фотографії з цієї мандрівки в інтернет. Завдяки йому зараз є багато американців, які б хотіли приїхати і на це все подивитися.

 

Розмовляла Ольга Жук

28.10.2013

Схожі записи