Редакція ArtsLooker побувала в гостях у відомого українського художника, який не боїться експериментувати з кольорами і жіночими фігурами.
Петро Лебединець – український майстер абстрактного живопису, творчість якого знають, цінують і колекціонують не лише на теренах нашої країни, а й у всьому світі, а його виставки часто проходять у Швейцарії, Німеччині та Британії. Ми поспілкувалися із митцем про магічність кольору на його полотнах, дізналися як почуває себе український арт-ринок, та де скоро можна буде помилуватися його живописом.
– Скажіть, а як довго Ви йшли саме до абстракціонізму? І чим він Вас приваблює?
– В кінці 80-х після закінчення Художньої академії почав експериментувати. Спочатку перейшов на напівабстрактний живопис, а згодом вже на абстракцію. Відтоді я працюю в цьому стилі. Для мене він цікавий, оскільки дає багато можливостей для реалізації задумів.
— Вас можна назвати дуже колоритним художником. Скільки зазвичай використовуєте барв для написання однієї картини?
— Це залежить від того, яке завдання я поставив собі перед створенням полотна. Я вибудовую у кожній роботі індивідуальні кольорові комбінації. І як Ви помітили, я працюю з гармоніями чистих кольорів. А це, своєю чергою, має свої внутрішні закони побудови.
— А як виходить так влучно комбінувати спектр кольорів?
— Я розробляю певні ескізи перед написанням картини, особливо, якщо це великий формат. Безумовно, це аналітична робота, що потребує віднайти точну композицію, свою форму, щоб вона була впізнавана, індивідуальна.
— У Вашому доробку є чимало робіт як малого формату, так і великого. Який більше імпонує?
— Більше подобається писати на великому форматі. Я себе так вільно, комфортно відчуваю. На великому форматі можна «розвернутися».
— У Вас не лише на полотнах є де «розвернутися», а також і в майстерні. Вона у Вас досить простора. Історичний центр Києва спеціально обирали?
– Я довгий час орендував приміщення, а потім купив квартиру, де й зробив студію. А чому центр? Бо тут все наповнено духовністю, історією. Гуляючи поблизу, часто навідується натхнення для творчості.
— На Ваших картинах одним із центральних образів є жінка. Оголена жінка! Як давно саме жінка як втілення краси духовної, і фізичної цікава для написання полотен?
– Вже досить давно. Мабуть, в той переломний час, коли переходив від реалізму до абстракціонізму.
А ці всі жінки, які зображені на картинах це реальні натурщиці?
Так, моделей-натурщиць я запрошую до себе в студію і вони позують.
— Пане Петре, а продумуєте заздалегідь сюжет картини, яку збираєтесь написати? Чи це більш спонтанний процес, інтуїтивний?
— Іноді я вигадую, планую те, що хотів би побачити на полотні. А буває й так, що картина народжується поступово сама собою. Живописна тема розвивається в процесі.
— Чи має значення настрій, коли приступаєте до роботи? Творчої роботи…
– Так, звичайно. Але все-одно навіть, коли немає настрою потрібно починати працювати. Потім і настрій приходить сам по собі.
— Погоджуєтесь з тим, що кожна робота повинна містити певну таємницю? У Вашому живописі багато загадок!
– Звісно, інколи хочеться дати можливість глядачу поміркувати.
— Більшість Ваших картин знаходяться у приватних колекціях в Україні чи закордоном?
– Мабуть, порівну. Важко точно сказати.
— А в яких країнах найбільше?
— В Німеччині та Швейцарії.
— Скажіть, що говорять іноземні про Ваш живопис? Мабуть, є чимало шанувальників?
— Так, є. Там уже сформована культура живопису, культура кольору. Вона у них більш старовинна, давня, тому тамтешні люди дуже добре це сприймають і розуміють таке мистецтво.
— Ви, багато подорожуєте. Де були останній раз?
— На Мальті. Так багато гарних вражень залишилось після поїздки!
— Цікаво дізнатися Вашу думку, як себе зараз почуває український арт-ринок, є якісь позитивні зрушення?
— Останні два роки було затишшя. Арт-ринок переживав не найкращі часи, власне, як і країна загалом. Але зараз ситуація налагоджується, люди починають цікавитися мистецтвом і поповнюють свої колекції.
— Бренд Петро Лебединець досить популярний. Копіює Вас молоде покоління?
— Так, зустрічав таке. Але я до цього нормально ставлюся.
— І наостанок, де найближчим часом можна буде побачити Вашу виставку?
– Так, планую у серпні в Києві, а також на осінь у Європі, де точно буде, поки ще ведуться перемовини.
Ілона Софіюк
Share: