/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
https://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Олександр Омельченко: «Головним стратегічним інструментом Києва має стати культура»

6222
Олександр Омельченко. Фото надане прес-службою

Олександр Омельченко. Фото надане прес-службою

Культурна галузь потребує не меншої уваги і зусиль з боку міської влади, ніж економічна, транспортна чи житлово-комунальні сфери, переконаний кандидат на посаду міського голови Києва Олександр Омельченко. Баченням культурної стратегії української столиці політик поділився з ArtsLooker.

— Якими найбільшими здобутками в галузі культури за час свого перебування на посаді міського голови Києва ви пишаєтеся?

— Ми зосередилися, передовсім, на відновленні і збереженні обличчя Києва. Тоді столиця найбільше розбудовувалася і реставрувалася. За час моєї каденції ми відновили низку київських храмів, які є не просто нашим духовним надбанням, але й культурним. У ті роки було відновлено церкву Успіння Богородиці на Подолі, Успенський собор, церкву Різдва Христового на Поштовій площі. «З нуля» було побудовано унікальний храм Миколи Чудотворця. І, звісно, я пишаюся, що нам вдалося відновити Михайлівський собор, який зіграв таку важливу роль під час останнього Майдану. І досі в моїй пам’яті реконструкція «Будинку з химерами» Городецького. Кияни вже звикли до сучасного вигляду цієї культурної пам’ятки, а я ж пригадую, скільки зусиль нам коштувало відновити цей будинок. Саме тоді ми реставрували Майдан, Бессарабку і район залізничного вокзалу. Бачте, я — будівельник, але при цьому завжди вважав, що архітектура — це одне з найголовніших мистецтв. Я й досі вірю, що будинки, які нас оточують, впливають не лише на наш настрій, але й на загальний добробут міста. У той час місто справді потребувало тотальної реконструкції і відновлення. Але нині я дивлюся на культуру як на значно ширше явище. І вона потребує не меншої уваги і щоденної праці, ніж економічна чи житлово-комунальна галузі.

— У програмах усіх кандидатів на посаду міського голови Києва культура або ж узагалі не згадується, або ж їй відводиться мінімальна роль. У ваших попередніх програмах ця галузь теж не розглядалася як окрема складова плану розбудови столиці. Чому ж нині ви почали наголошувати на її важливості?

— Останні події в нашій країні змусили багатьох із нас переглянути свої пріоритети. Ситуація у східних містах має стати для нас усіх найдієвішим щепленням. За час свого перебування на посаді міського голови мені потрібно було щоденно вирішувати безліч питань, пов’язаних із незаконною забудовою міста, непрацездатними комунальними системами, застарілими транспортними розв’язками. Тоді йшлося про відновлення базових потреб міста і його громадян. За останні ж роки, маючи час для вивчення європейського досвіду, я зрозумів, що ці проблеми нікуди не зникнуть, але вони не є визначальними у формуванні сучасного міста. Вони впливають на наш сьогоднішній день, але не працюють на майбутнє. Головним стратегічним інструментом Києва має стати культура. Саме культурна галузь забезпечує інтерес туристів, а отже, збільшення надходжень у міський бюджет. Так само вона впливає і на ставлення мешканців до свого міста. Майдан показав, що участь у розбудові і реформуванні країни має брати не лише влада, але й кожен окремий громадянин. І саме культура формує такого громадянина — відповідального, небайдужого і творчого.

— Про важливість культури для розвитку туристичної галузі говорять не лише всі міські голови, але й міністри культури. Натомість так і не було розроблено цілісної культурної стратегії, яка би була максимально розрахованою на туристів. Чи має ваша команда таку стратегію для Києва?

— Так, така стратегія неодноразово обговорювалася і прописувалася на засіданнях членів партії «Єдність». Але остаточна стратегія має формуватися із залученням фахових експертів і громадськості. Її розробка повинна стати одним із першочергових завдань нового міського голови. Якщо я знову обійму цю посаду, я хочу відкрити кілька сучасних туристичних центрів, які діють, приміром, у литовському Вільнюсі. В таких центрах кожен турист може отримати всю необхідну йому інформацію, роздаткові матеріали, забронювати місце в готелі, дізнатися про рух транспорту, придбати сувеніри чи квитки. Слід розвивати інформаційні ресурси в Інтернеті та збільшувати кількість культурних тем у муніципальних медіа. Місто також має підтримувати всі великі культурні ініціативи, які вже існують у столиці («Книжковий арсенал» «ГогольFest» чи «Молодість»), а також сприяти появі нових фестивалів і ярмарків — книжкових, мистецьких, театральних, музичних. У польських містах щомісяця відбувається кілька культурних фестивалів, які розраховані не лише на місцевих жителів, але й на туристів. Це фестивалі джазу, стріт-арту, вуличних театрів, поезії…. При Київській міській державній адміністрації має діяти ініціативна група найавторитетніших культурних діячів Києва, які впливатимуть на культурну політику міста і розподіл коштів, передбачених на розвиток цієї галузі. Нині я більше не вірю в ефективність чиновників і політиків. Владою мають ставати активісти — ті, хто дійсно хоче щось змінювати.

— Більшість озвучених вами ідей не можна реалізувати без залучення коштів, яких у міському бюджеті завжди не вистачає. В який спосіб ви плануєте зацікавлювати інвесторів культурними проектами?

— Щоби зацікавити інвесторів нашою культурою, слід спочатку показати, що ми самі вважаємо культуру пріоритетною галуззю. Нам нарешті потрібно завершити всі реставраційні роботи в одному з найпотужніших культурних закладів країни — «Мистецькому Арсеналі». Я із захопленням дивився новини про передачу музею колекції Диченка, але це ганебно, що до цього часу в «Арсеналі» не було забезпечено належних умов для зберігання творів мистецтва. І ось такі базові речі — ремонт, реставрацію, стан сховищ, усі комунікації — має взяти на себе місто. До інвесторів слід звертатися з окремими арт-проектами: чи то привезенням до Києва знаменитих світових артистів і шедеврів живопису, чи то вкладанням інвестицій у побудову сучасних арт-центрів. Я неодноразово спілкувався із сучасними художниками із приводу того, що в столиці України до сьогодні немає Музею сучасного мистецтва. Так, він має тут з’явитися, але у нас і досі немає Музею Марчука! Державна і міська влада вирішили, що це другорядне. А ні! Це імідж міста! Марчука має знати весь світ, а підіть запитайте киян на вулицях — чи всі вони знають, хто ця людина? А коли ми не знаємо і не шануємо своїх митців, то на які інвестиції і зацікавлення туристів ми можемо розраховувати? Не було реалізовано й ідею музею Помаранчевої революції. Боюся, що, коли ситуація з владою у місті не зміниться, ми не матимемо і музею, присвяченого подіям 2013-2014 років. Київ повинен стати головним майданчиком для втілення сучасних архітектурних тенденцій. Повірте, у нас надзвичайно багато цікавих молодих архітекторів, чиї проекти зацікавлять найвибагливіших інвесторів.

— За час каденції Віталія Кличка в Києві відкрилися безкоштовні курси англійської мови. Що плануєте зробити ви для розвитку й реформування міської освіти?

— Це була дуже правильна ініціатива, яку варто зберегти. Але дуже важливо не обмежуватися лише іноземними мовами. Так, Київ як європейське місто має вільно говорити англійською. А з іншого боку, він має бути ще й містом культури. Я дуже хочу домогтися запровадження в усіх школах міста вивчення культурології та історії мистецтва — з обов’язковим відвідуванням учнями головних виставок, театральних і кінопрем’єр. Також мрію запровадити безкоштовні лекторії вихідного дня — з історії, музики, літератури, живопису. Я планую продовжити будівництво нових садочків і шкіл, але не слід забувати і про ті установи, які у нас вже є. Міська влада має підтримати творчі школи в місті, щоб обдаровані діти з усіх родин незалежно від рівня їхнього достатку змогли розвивати свої таланти. Слід також розширити кількість ґрантів та стипендій, якими талановитих киян підтримуватиме і місто, і небайдужі меценати. Я часто спілкуюся з багатьма митцями, які скаржаться, що не можуть у Києві знайти майстерні для роботи. Ми маємо для цього муніципальні приміщення, які можуть допомогти вирішити цю проблему і сприятимуть тому, що ініціативні творчі люди лишатимуться в Києві, а не шукатимуть кращого життя за кордоном.

— Однією з причин туристичної привабливості сучасного Львова стало те, що свого часу місцева міська рада надала муніципальні приміщення під книгарні, за оренду яких власники могли сплачувати мінімальний відсоток. Чому би Києву не запровадити подібний досвід — не лише для книгарень, але й для приватних галерей та арт-центрів?

— Це дуже правильна і слушна ініціатива. Кількість книгарень і галерей у місті є одним із ключових показників його культурного статусу. Тому потрібно провести моніторинг усіх муніципальних приміщень і дозволити на конкурсних умовах орендувати їх на певний термін часу за пільговими умовами. Але не слід забувати про ті культурні установи, які вже існують у місті. Передовсім — бібліотеки. Саме вони мають стати головними арт-центрами в усіх районах міста. Їх не потрібно будувати «з нуля», слід лише модернізувати і залучити до їхньої роботи молодь.

— Ви знаходите час на відвідування музеїв і театрів?

— На жаль, нині весь час іде на зустрічі з виборцями. А так я намагаюся щомісяця відвідувати спектаклі в театрах, а також зазирати на виставки в «Мистецький Арсенал» та Національний художній музей. Після виборів я відновлю цю традицію.

Спілкувався Михайло Кирейто


19.10.2015

Схожі записи