/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
https://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Монументальний експеримент в станковому живописі Ганни Криволап

381
Художниця Ганна Криволап

Художниця Ганна Криволап

Серед художників, які формують обличчя сучасного українського мистецтва закордоном, чільне місце належить Ганні Криволап, що стала відомою глядачу ще наприкінці 90-х. Протягом кількох десятиліть авторка, чиї роботи з успіхом презентуються в Європі та США, входить в коло новаторів, які дивують змістами й спробами віднайти альтернативне призначення пластичного мистецтва абстрактного живопису. З 15 грудня в експозиційному просторі Dukley Gallery (Будва, Чорногорія) триває персональна виставка Ганни Криволап «Причетність» («Дотик»), куратором якої є відомий галерист Марат Гельман. Про вперше показану «мозаїчну» серію, її витоки та специфіку розповідає журналістка ArtsLooker Роксана Рублевська.

DSC_4659

Ганна Криволап народилася й здобула художню освіту в Києві, проте рано розпочала міжнародну виставкову діяльність,  а згодом стала працювати між трьох країн: Чорногорії, Німеччини, Боснії й Герцеговини. В Мюнхені, історичному центрі творчої інтелігенції, в її роботи просочуються кращі риси абстрактного експресіонізму, філософії ідеалізму, а також ностальгічні мотиви народно-декоративного мистецтва України.

«Причетність», назва нового проекту, апелює до чуттєвого досвіду й виникла як асоціативне враження мисткині від тактильного контакту з артефактами – старовинними чорногорськими мозаїками. Відштовхуючись від конкретних історичних образів, Ганна створює свої власні, майже музичні, композиції, в основу яких покладено принцип колажу. Тож, її «Причетність» можна розглядати як одне з уявлень платонізму, відповідно до чого земні речі підпорядковуються ідеям: розум здатен вбачати у предметах їх ідеальний праобраз і в спогляданні усвідомлювати їхню сутність.

DSC_4212

У своїх працях Анрі Бергсон також згадує про «причетність», щоправда до творчості світового процесу еволюції. Це відмінно пояснює досліджуване Ганною поняття мозаїчності мислення (від глиняних розписаних паличок, необробленої гальки, візантійської смальти до імпресіоністських відокремлених мазків й найдрібнішої одиниці цифрового зображення – пікселя), що є однією з аналітичних функцій нашої свідомості, яка має на меті поєднати й впорядкувати фрагменти оточуючої дійсності, конструюючи єдину міфологічну картину світу.

DSC_4718

Монументально-пластична концепція даної серії відрізняється особливою цільністю, незважаючи на різницю масштабів експонованих 22 полотен, що разом утворюють панораму, досягаючи ефекту реального простору. Ганна свідомо обходить умовність й орнаментальність, продиктовані специфікою зображуваного матеріалу, залишаючи геометричність й сувору логіку побудови, яка проявляється у співзвуччі з первинною архітектурною формою. Її мозаїка виростає з живопису, і навпаки, розриваючи композицію, слугуючи взаємним органічним продовженням. Образотворча й формоутворююча система, на думку самої авторки, є рухливою, динамічною, пов’язаною з місцем та особливістю оточуючого її середовища.

DSC_4699

Формі «Причетності» притаманна емоційна виразність – естетичне звучання. Та хоч Криволап і близький бергсонівський інтуїтивізм, насиченість фарби й геометричні плями, доповнюючи одна одну, мають не символістські, а авангардистські корені. Так, жовті деталі смальти нагадують трикутники, символізуючи ексцентричний рух, сині – немов би перетворюються на розтягнуті кола й відображають духовну концентрацію, помаранчеві та фіолетові, похідні від червоного (матерії), – відповідають фігурам трапеції і еліпсу. Мисткиня умисно уникає сюжетності, релігійної чи міфотворчої конотації, ретранслятором яких завжди була мозаїка. Проте, розглядаючи полотна, здається, ніби в суто абстрактне зображення просочуються риси реальних предметів, як в асоціативному тесті Роршаха, що викликає відчуття вдоволення навіть у найменш підготовленого глядача.

У цьому сенсі серія дійсно близька до монументального живопису, тому вільно витримує будь-які експерименти з масштабом, а картини хоч і не оздоблені справжньою смальтою, ілюзію об’єму створюють саме соковитість фарб й чіткість контурів. Між тим, Ганна вдається до уточнення, надмірної деталізації, метою якої є показ взаємопроникнення та споконвічного зв’язку мікро та макрокосмосу. Її кольорова інтенсивність посилює виражально-просторові характеристики. Криволап звертається до найбільшого контрасту, що виникає між кольорами основної тріади – жовтим-червоним-синім, а на активність цього прояву впливає присутність в композиції білого, який пом’якшує яскравість прилеглої до нього фарби, чи чорного, що освітлює сусідню.

DSC_4615

Замість справжніх живописних якостей кольору, до фокусу її уваги чи не вперше потрапляє його декоративність, що розкривається завдяки монументальній величі та позиціонуванню фарби як оздоблювального матеріалу. Через особливе розташування світла, що імітує блиск зображеної смальти, художниця пропонує поглянути на неї, немов би через збільшувальне скло. Звісно, це не спроба підмінити одне мистецтво іншим, не демонстрація свого базового академічного вміння відтворити побачене, а показ самобутньої цінності зафіксованого спогаду через гіпертрофовану монументальність.

Здається, що Криволап добудовує архітектуру, пояснюючи це відкритими композиціями, розвиток яких направлений назовні. Незважаючи на повторюваність мозаїчного мотиву, ідея відтворення дотику до артефакту показана варіативно. На одних полотнах видається помітним відродження естетичних якостей синтетичного мистецтва етносу, на інших – заміщення їх виразністю лінії, де яскравий мозаїчний центр зміщується й поглинається чорно-білим тлом, відсилаючи до графічної техніки дематеріалізації простору.

DSC_4208

Разом із тим, абстракція для Ганни Криволап – не самоціль, а виключно вираження внутрішнього стану, і навіть приручена геометрія тут не слугуватиме раціональності. Її полотна тяжіють до інтуїтивної проекції власного підсвідомого, позбавленої будь-якої об’єктивізації дійсності. Художниця відкриває глядачу інший світ, світ естетичного здивування, який існує за межами матеріальності, світ некритичного споглядання, дитячого захвату, що завжди сприймається у відчуттях.

Авторка: Роксана Рублевська

19.01.2019

Схожі записи