/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
https://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Мирослава Хартмонд: «Хочу, щоб Марчук став для українського глядача провідником у світ абстрактного мистецтва»

11

12162400_533324590157771_1349381390_o

У Triptych: Global Arts Workshop триває виставка абстрактних робіт Івана Марчука з приватної колекції власниці галереї Мирослави Хартмонд (Галушки). ArtsLooker поспілкувалася з Мирославою про великого генія сучасності, актуальність абстрактного мистецтва та роль культури в налагодженні міждержавного діалогу.

Британка українського походження, власниця галереї Triptych: Global Arts Workshop Мирослава Хартмонд уже майже чотири роки поєднує дослідницьку роботу в Оксфордському університеті з активною культурною діяльністю в Україні та за кордоном. Але Мирослава не поспішає стати частиною українського арт-середовища. Як науковець вона має «лишатися осторонь і зберігати об’єктивність». Її мета – виявити культурно-дипломатичний потенціал України і запропонувати шляхи для стратегічного просування української культури у світі.

 — Якою була головна кураторська ідея виставки робіт Івана Марчука «Абстрактні композиції» і в чому полягає її актуальність для українського глядача?

— Абстрактні роботи Івана Марчука – це унікальне явище в історії світового мистецтва, але в Україні ця частина його творчості майже невідома. «Абстракті композиції» є логічним продовженням Марчукового «пльонтанізму», критичним переосмисленням робіт абстрактних еспресіоністів, які художник мав можливість побачити, живучи за кордоном. Але сьогодні я можу сказати, що український глядач ще не готовий сприймати абстракцію. Абстрактне мистецтво – інтелектуальне, і для його розуміння потрібен не тільки певний рівень естетичної освіти, але й незаангажованість погляду. На мою думку, одна з основних глобальних тенденцій сучасності – це інтелектуалізація сфери споживання. І саме роботи живого генія сучасності Марчука відповідають високим вимогам колекціонерів світового рівня. Власне, саме британські аналітики вперше визнали геній Івана Степановича. Не останню роль у цьому зіграла багатогранність його творчого доробку. Для мене показовим було принципове небажання багатьох відвідувачів виставки прийняти «такого» Марчука, але жоден скептик не лишився байдужим до побаченого. Я хочу, щоб Марчук, творчість якого вже є частиною нашого національного підсвідомого, став для українського глядача провідником у світ абстрактного мистецтва.

— Чому ви вирішили зробити серію виставок абстрактних робіт Івана Марчука?

— Сьогодні було би більш слушно говорити про створення постійної експозиції робіт Івана Марчука за адресою Андріївський узвіз, 34. Живопис Марчука – це тонка субстанція, субстанція розумна і вибаглива. Те саме можна сказати і про галерею «Триптих», яка має майже тридцятилітню історію. Коли виставку було змонтовано, я відчула взаємне проникнення простору і полотен. Власне, досвід передових галерей світу свідчить про необхідність систематичної роботи з матеріалом, ось чому деякі виставки можуть тривати місяцями. На сьогодні виставку Марчука оглянули колекціонери з Великої Британії, Нідерландів, Китаю та США, тривають перемовини з країнами Скандинавії, Швейцарією і Дубаєм. Про подальший розвиток проекту ми зможемо говорити трохи пізніше, але зацікавленість колекцією робіт в міжнародних арт-колах свідчить про колосальний потенціал даного представника українського мистецтва.

Між іншим, багато років ми чуємо про необхідність створення Музею Марчука, але, окрім закладання першої цеглини на Алеї художників у 2005 році, жодних подальших кроків зроблено за цей час так і не було. Сам Іван Степанович не раз розповідав мені, що мріє про будівлю на зразок Музею Ван Гога в Амстердамі, куди приїжджають люди з усього світу, вистоюючи в черзі, щоб побачити славетні роботи. Експозиція у Triptych: Global Arts Workshop, скоріше, нагадує каплицю Ротка в Г’юстоні, куди може прийти член будь-якої конфесії, щоб помедитувати у присутності величних полотен. В особі Марка Ротка, до речі, також не впізнали пророка у його вітчизні.

12124575_533324650157765_1642803465_o

Мирослава Хартмонд

— Нині ви є науковим співробітником Центру міжнародних досліджень Оксфордського університету. В чому полягає ваша дослідницька робота і чи пов’язана вона з вашою діяльністю у сфері арт-бізнесу?

— Я вже більше року досліджую в Україні питання культурної дипломатії і працюю над приверненням уваги до цього ключового вектора зовнішньої політики, але тільки зараз тут утвердилося це словосполучення. Спочатку ж в українських культурних колах на мене дивилися, як на навіжену: мовляв, у країні війна, криза, а ви нам тут про якусь культурну дипломатію! Я спілкуюся з культурними і політичними діячами, відвідую культурні заходи, ретельно відслідковую національну та міжнародну періодику. До мене звертаються за консультацією керівники культурних проектів в Україні, серед яких і працівники міжнародних організацій. Результатом мого дослідження стане аналітична робота, яка визначить найперспективніші напрями для розвитку культурного діалогу між Україною та світом. Зважаючи на бурхливі зміни в країні, у серпні 2014 року я свідомо відклала написання своєї докторської роботи в Оксфордському університеті і приїхала до Києва. Я почала з виставкової діяльності і творення інтелектуального простору, який дає мені змогу збирати унікальний матеріал —  здебільшого на основі власних проектів. А вже у листопаді 2014 року Британська академія запросила мене зробити доповідь на тему моєї магістерської роботи про культуру і конфлікт, яку, до речі, прочитано в 65 країнах світу. Спілкуючись з академіками, політиками, журналістами і лобістами інтересів України у світі, я зробила висновок, що наша країна, на жаль, і досі відома передовсім своєю політичною проблематикою.

 

Приєднуйтесь до нашої сторінки у Фейсбук!

27.10.2015

Схожі записи