Біля підніжжя «джунглів». Про одну дніпровську artist run ініціативу

У грудні 2020 року в місті Дніпрі в художньому просторі «Придніпровський барвінок» відкрилася «Виставка альтернативних рішень публічного простору»¹. Перш ніж помислити, про які альтернативні рішення йдеться і для якого публічного простору, необхідно торкнутися взагалі самої ініціативи. 
«Придніпровський барвінок» — це однойменна громадська організація, зареєстрована в 2018 році, і виставковий простір, ініційований дніпровським художником Данилом Галкіним в приміщенні власної квартири в типовій багатоповерхівці житлового масиву «Перемога» ². На відміну від Одеси чи Харкова з наявною в цих містах традицією квартирних виставок, Дніпро не має подібної тривалої історії. Швидше, це данина сучасним процесам сьогоднішньої України зі зростаючою кількістю artist run просторів (або ж просторів, керованих художниками) нарівні з ініціативами Noch в Одесі, Garazh127 в Харкові, Garage33 в Києві, галереєю «Гангрена» у Львові і т.д. 

За своєю суттю artist run простір являє собою альтернативу обставинам, що склалися — або ринку, або ідеології. Подібні ініціативи, мабуть, існували завжди, коли складається ринок і з'являється арт-система. Не звані так, але, тим не менш, поширені на рубежі 19 і 20 століть виїзди на дачі та садиби також представляли собою певну альтернативу, яка давала можливість для вільної чистої творчості. Саме там кипіло творче мистецьке життя і відбувалося, як би ми висловилися сьогодні, міжсекторальне експериментальне спілкування. Згодом у радянський час квартирники і «кухні» являли собою альтернативну художню думку і формування альтернативних художніх висловлювань. За своєю природою ініціатива створення виставкових просторів на горищах, в гаражах і квартирах несла в собі альтернативність — або сформованій ідеології, пропаганді або офіційній культурі, або ж вимогам ринку. Artist run простори в Україні, що створюються, сьогодні навряд чи можна назвати альтернативними у вищезгаданому сенсі. Вони формуються через відсутність інфраструктури та сучасної художньої освіти, доступних колекцій, розвиненої мережі мистецтва і професійних орієнтирів. Learning by doing — визначальна стратегія для українського художнього простору на багато років. У своєму огляді сучасних європейських artist-run майданчиків П'єро Бізелло і Стефано Піровано пишуть, що «знання про artist-run простори має вирішальне значення для розуміння того, що відбувається в джунглях над ними» ³. Через брак таких «джунглів» — тобто розгалуженої мережі мистецтва і розвиненої інфраструктури, подібні простори в Україні в певній мірі являють гібридні структури. Так, і «Придніпровський барвінок» — це одночасно суто низова ініціатива, породжена тільки волею художника і бажанням діяти, але яка знайшла при цьому практично з самого початку свого існування інституційну підтримку в рамках антикризового гранту House of Europe. 

«Барвінок» виник не в підпільній ситуації, а в ситуації відсутньої інфраструктури, і поєднує в собі одночасно орієнтацію на уявну інституційну діяльність і learning by doing, залишаючи при цьому простір для інтуїтивності, непрогнозованості і спонтанності. «Барвінок» варто розглядати не як альтернативу (інакше альтернативу чому?), а як спробу посприяти формуванню мистецького середовища в Дніпрі — закритому довгий час місті, яке сьогодні намагається перевідкрити себе і пов'язані з ним міфи і стереотипи через мистецькі проєкти, чим активно займається сьогодні організація Kultura Medialna та ініційований нею Центр сучасної культури в місті Дніпрі (DCCC). 

*** 
Для першої виставки, що виявила дослідницький підхід, була обрана тема дитячих майданчиків - нових, забутих, зруйнованих, зниклих, які, крім іншого, формують міський ландшафт. Приводом для виставки стало розмірковування про знищення міського середовища, знищення радянських монументальних дитячих парків і появі на їх місці нових — «партійних з національно-патріотичним змістом». У зовсім невеликому просторі однокімнатної квартири самого художника, ремонт якої являє собою очищений до бетону «скелет» будівлі 1976 року побудови, вдалося зробити витончену, вільну, але при цьому насичену сенсами експозицію. 

Виставка з прозорою і досить прямолінійною назвою пропонує альтернативний погляд на облаштування міського середовища із залученням сучасних художників. Неначе ображені оточеними нас вульгарністю і несмаком (під маскою служіння місту), художники запропонували власні альтернативні пропозиції для покращення міського середовища. «У Дніпрі до виборів відкрили мінімум чотири локації — на місці відрізків вулиць, які до цього мали історичну цінність, руйнуючи природний ландшафт дикої природи набережної Дніпра. Міщанин задоволений, чиновники переобрані, а самобутність Дніпра поетапно знищується», — коментує художник Даніїл Галкін. 

*** 
«Виставка альтернативних рішень публічного простору» включає роботи, в яких художники пропонують нові рішення організації міського середовища, або ж представляють дослідницькі проєкти, які осмислюють зміни міського ландшафту. Дніпровський колектив Fantastic Little Splash пропонує уявити ергономічний дитячий майданчик майбутнього з яскравими обтічними формами драбинок, каруселей, гойдалок та інших об'єктів. Даніїл Галкін, звертаючись до індустріальної специфіки Дніпра і особливої ​​естетики житлового масиву «Перемога», створює макет, в якому ми можемо уявити дитячий майданчик як лабіринт з «водостічних» труб, що розгортається в підземному місті. Вхід в це «місто» забезпечують класичні дитячі гірки через отвори люків. Мітя Чуриков, який у своїй художній практиці досліджує архітектуру і аналізує зміни міського ландшафту в своїх інсталяціях, у відео для виставки в «Барвінку» наче здійснює дитячу мрію про «будиночок-фургон». Ряд будиночків-фургонів, що з'єднані між собою підвісними драбинами, знайшли притулок на гілках дерев. Є тут алюзія на «Чарівника Смарагдового міста» чи ні, але подібний проєкт цілком міг би бути реалізований. Експоноване на «другому поверсі» квартири (власне, спальному місці), відео сприймається ніби секрет, який необхідно виявити, потаємне місце, в якому можна сховатися. 

Архітектор і дослідник радянської архітектури Олексій Биков разом із заслуженим архітектором України Володимиром Шевченком представили архівні фотографії знищених сьогодні радянських дитячих майданчиків, які спроєктував Володимир Шевченко. Зокрема, архітектор є і автором не існуючого сьогодні дитячого майданчика в парку Т.Г. Шевченко в Києві. У продовження «архівної» лінії — дослідницька робота Дани Косміної «НАО (Незахищений архітектурний об'єкт)». У своїй активістській і художній діяльності Дана Косміна звертається до вивчення радянської модерністської архітектури. У «НАО» художниця звертається до історії унікального дитячого містечка «Зоряний» житлового масиву «Сонячний» на лівому березі Дніпра, побудованого в кінці 1970-х років, і знищеного в 2008. Інсталяція складається з надрукованою на 3-д принтері однією з архітектурних форм колишнього містечка, документа з дозволом на демонтаж містечка і архівних фотографій. Поруч розташована «пісочниця», в якій можна побачити «кістки» динозаврів. Як свідчить анотація проєкту, це «репліка дитячого куточка берлінського музею природознавства, де маленьким відвідувачам пропонується "розкопати" керамічні кістки доісторичних ссавців і спробувати себе в ролі археологів». До речі, подібний хід реалізований і на дитячому майданчику в реконструйованому Саржиному яру в Харкові. Однак в роботі Косміної пісок і кістки набувають зовсім не ігрове значення. Тут мова йде про забуття і знищення певного культурного шару і стирання — як з колективної пам'яті, так і з міського ландшафту — оригінальних архітектурних об'єктів. Також на виставці представлена ​​спільна робота французької художниці Дельфін Бертран, яка цікавиться космосом, наукою, взаємодією матерії і матеріалів, і Даніїла Галкіна. Інсталяція являє собою «ландшафт», сформований розміщеним на балконі піском. Під впливом вітру ландшафт зазнає змін. Робота відсилає до історії спорудження Гітлером системи берегових укріплень, особистим враженням Даніїла Галкіна, який під час резиденції у Франції вивчав оборонні споруди, зокрема, бункери, а також біографії самої художниці, яка провела дитинство в місті Етабль-сюр-Мер в Бретані, де збереглися бункери часів Другої світової війни, що по суті стали для художниці свого роду дитячим майданчиком. Симптоматично, що недавно побудований дитячий майданчик в житловому масиві «Перемога» має форму військового корабля, так як саме в цьому районі на березі Дніпра був пришвартований справжній військовий корабель, в 1990-і розібраний на металобрухт. Протягом дії виставки спільний ландшафт Галкіна і Бертран був «припорошений» мушлями, водоростями, сіллю, піском та іншими матеріалами, зібраними на французькому узбережжі. Пісок, який пересувається від вітру, змішуючись з водоростями і мушлями, витирання, зникнення, прояв, знову зникнення і поява, геополітична мінливість — про це все можна задуматися, стоячи на балконі 11-го поверху «Придніпровського барвінку». 

І на завершення — роботи учасників незалежної творчої студії «Ательє нормально». Серед інших творів — малюнків і текстів — звертає на себе увагу концептуальна робота Олександра Стешенка. Автор працює з грою слів «майданчик» і Майдан. Слово тюркського походження «майдан» означає відкритий простір або відкрите місце, місце зборів, базар. У політичному контексті України «Майдан», безумовно, сприймається в зв'язку з політичним висловлюванням або протестним рухом. Відштовхуючись від майдану, мабуть, як відкритого місця або ж місця зустрічі, Стешенко розширює асоціативний ряд до безлічі самих різних майданів як місця зустрічі, місця зборів. А збори можуть мати абсолютно різні характери. Збори можуть бути шкільними, бібліотечними, вокальними, квітковими, космічними, культурними, театральними, цирковими і т.д. Автор пропонує створення великої кількості сцен, де власне і відбуваються ці зустрічі і здійснюється спілкування. І сьогодні, мабуть, основна функція «Барвінка» — це сприяти реалізації зустрічей і бути місцем для висловлювання, адже майдан від початку за своїм призначенням — місце зборів. 

*** 
«Барвінок», який не має або не до кінця визначений з власною стратегією сьогодні, породжений бажанням художника Даніїла Галкіна заповнити лакуни мистецького життя, бажанням діяти, позначити присутність в цілому в несприятливому середовищі. Можливо, робота з міським простором і поліпшення міського середовища за допомогою художньої практики і стане основним фокусом діяльності ініціативи, сприяючи формуванню і розвитку мистецького середовища як такої в місті-мільйоннику. Наскільки може бути це почуте чи не почуте містом, наскільки ці мистецькі проєкти утопічні або їх можна буде втілити в життя, це питання часу. 

Сама назва цього artist-run простору — відсилання до літературно-художнього журналу для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Ніжна іронія і милування самим «барвіночком» начебто натякає на те, що ми (як держава і суспільство) сьогодні знаходимося ще зовсім в дитячому віці для осмислення і професійної роботи з власною спадщиною. Діяльність «Барвінка» на даному етапі, перш за все, — це комунікація. Новий дніпровський художній топос, який, можливо, в майбутньому посприяє формуванню «джунглів». Зараз це спроба запустити процес. Але як далі його розвивати і підтримувати, залежить від можливостей «Придніпровського барвінку» налагодити комунікацію за межами замкнутої спільноти. 

 Share: