Анатолій Ротарь: Моє мистецтво – це збір різних стилів

22 липня, 2016
Анатолій Ротарь

Анатолій Ротарь

Редакція ArtsLooker пропонує Вам знайомство із талановитим скульптором, живописцем, колекціонером із Молдови Анатолієм Ротарем, який продовжив свою творчу діяльність в Україні. Неординарні, відверті і, в прямому сенсі слова, «голі» роботи цього митця занурюють нас в атмосферу магії та екзотики. 

Художник поділився з нами історією свого успіху на арт-ринку, розповів про перший заробіток, «зіркову хворобу», блондинок, піар-агентів та проблеми сучасного українського мистецтва. А також відкрив усі таємниці про звабливих моделей та Музу, якій подарував свою картину.

— Пане Анатолію, одразу хотілося б Вас запитати, коли до Вас прийшла перша популярність, що то був за день, коли прокинулись успішним, відомим художником?

IMG_5372

— Популярним я, мабуть, був завжди (сміється). Починаючи з того дня, коли почав писати, і до сьогодні.

— А як же починався творчий шлях Анатолія Ротаря?

— Пам’ятаю, як в 4 класі у своїй новій школі у нас був буфет. І там продавалась звичайна баночка гуаші. І мені так захотілось тієї фарби, що я вирішив будь-що, але я її куплю. Пішов колядувати на Новий рік, назбирав гроші, але в той же день старші хлопці мене побили і забрали ті наколядовані кошти. Але ж навіть після цього моє бажання малювати не зникло, і на наступний рік я знову пішов збирати коляду і таки купив ту фарбу. От таке сильне прагнення бути художником.

— А коли почали отримувати заробіток від того, що так любите — від малювання?

— Одного разу я купив скло і почав малювати на ньому рамочки для фотографій. Всім сусідам так подобалось, що вони їх і розкуповували. Так я заробляв свої перші гроші. Потім вступив в Художню школу в Кишиневі. І будучи студентом вже починав працювати – займався дизайном. На 4 курсі у мене були замовлення робити інтер’єри ресторанів.  Починав оформляти приміщення з нуля.

— Магічне число 4: 4 клас, 4 курс...

— Так. Я хочу Вам сказати, що бути художником дуже добре. Тому що завжди і у всьому можна отримати гроші. Це стереотип, що художник обов’язково має бути бідним. Хоч і раніше, мені здається, митцям легше було, ніж зараз. Наша біда в тому, що люди не готові платити багато грошей за справді якісну, професійно зроблену картину, коли можна купити полотно на будь-який смак в десятках різних торгових центрах. От гарно надрукована картина в магазині вартує 3000 тис. грн., тоді виникає запитання: що мені робити зі своїми картинами?

IMG_5408

— А що ж потрібно робити молодому художнику в Україні, аби отримувати гроші за свою творчість?

— Треба постійно щось виробляти. Працювати, одним словом. Але тут треба  зауважити й інше: починати працювати без грошей дуже важко! Бо і полотно, і фарби зараз дорогі. У мене якось так виходить, що як тільки закінчуються кошти, то я одразу продаю якусь свою роботу. А як не вдається, то процес творіння волею-неволею припиняється.

— Пане Анатолію, але ми ж розуміємо, що в сучасному світі і на арт-ринку зокрема, вагому роль займає не лише творча частина роботи, а й маркетингова. Погодьтесь, бути успішним художником без хорошого піар-менеджера, арт-дилера важко?

— Однозначно, потрібні. Художник пише, а потрібен хтось, хто б рекламував, розповсюджував і продавав.

— У Вас же немає «зіркової хвороби»?

— Поки що немає. Але розповім Вам цікаву історію, коли я відчув себе дуже поважним художником (сміється). Одна відома компанія  «ST Sophia Homes» зробила мені досить велике замовлення — 20 робіт для офісних приміщень, холу Riviera Riverside. До речі, ця компанія мала багато солідних проектів: Ambassador House, Hilton, Riviera Riverside, Crystal Park та інші. Ця компанія була справді зацікавлена в мені і моїх роботах. Я нікому не нав’язувався, вони самі знайшли мене. Уявіть, коли уже розвішували мої картини, то колір стін не зовсім гарно комбінувався із моїми полотнами. То вони перефарбували ті стіни. Мені приємно, коли люди цінують художника і його майстерність. Така повага до художника дорогого вартує сьогодні.

— Давайте визначимо напрям, стиль Вашого мистецтва.

— Моє мистецтво – це збір різних стилів. У мене немає чітко визначеного одного напряму. Загалом, це фігуративне мистецтво.

IMG_5335

У Вас кожна картина має якийсь глибокий філософський сенс?

— Ні, я не з тих художників, які вкладають філософію в кожну картину. Це маразм, на мою думку. Я не шукаю філософію, я роблю те, що мені добре виходить.

— Не важко помітити, що головна тема Вашого живопису — Жінки. Вони у Вас на полотнах такі різні: екзотичні, романтичні, загадкові, але всі дуже красиві. Де шукаєте моделей? Чи вони знаходять Вас самі?

— Я дуже вибагливий до них, бо вже стільки надивився на жінок, дівчат, що можу  легко відрізнити те, що дійсно варте уваги, а що ні! Бувають жінки дуже шикарні, красиві, але як тільки вони відкривають рот, одразу думаєш : «Краще б вона мовчала».

— А обираєте моделей за визначеним принципом, критеріями, чи це внутрішнє відчуття: підходить — не підходить?

— Я бачу жінку і одразу відчуваю: Вона це чи ні! Немає правил і критерій.

IMG_5349

— Пане Анатолію, натурщиць полюбляєте молодих?

— Так, їм зазвичай по 18-20 років. Це не зовсім юні дівчатка, у них вже має бути чітко сформоване жіноче тіло.

— І ще:  чому тільки брюнетки? Де блондинки на картинах? Це, мабуть, не справедливо по відношенню до білявок, чи не так?

— Ви знаєте, я  ніколи не підтримував тієї думки, що блондинки інтелектом чимось гірші від брюнеток. Навпаки, блондинки дуже сильні, винахідливі, розумні. А не пишу я їх лиш тому, що з ними важче познайомитися. Вони настільки гарні, що я не можу до них знайти підхід.

Ви даруєте свої картини?

Ні, не дарую. Якщо я почну дарувати картини, то потім мені за них ніхто навіть 100 доларів не заплатить. Я можу подарувати невеликий ескіз тій жінці, яка мені позує. Але це буває дуже рідко. От рік тому я подарував одну велику роботу своїй Музі, яка надихала мене на дуже багато картин.

IMG_5312

— А зараз у Вас є Муза? 

— Ні, я в пошуках.

Ким Ви себе більше відчуваєте: живописцем, скульптором чи колекціонером?

— Я думаю, що художником, я не можу не робити. Я розумію, що я роблю собі в збиток, що, можливо, краще нічого не робити, ніж ці гроші витрачати. Але у мене по-іншому: коли я маю гроші, я обов’язково повинен їх кудись вкласти. Тобто щось виробляти. Я відчуваю, що в цьому я художник.

У вас є потреба постійно щось робити?

— Я, як вагітний: поки не народжу щось – не заспокоюся.

— А більше купують картини чи скульптури?

Більше картини. Але ось нещодавно купили скульптури з останніх виставок в Монако і в Москві.

IMG_5432

— До речі, де у Вас за кордоном були виставки?

— Японія, Дубаї, Братислава, Монако, Москва, Саудівська Аравія. От як виставляв свої роботи в Монако, дуже хвилювався, аби не виглядати гірше інших. Але вийшло все навпаки, ми були одні з кращих. Французи захоплювалися тими роботами, що ми привезли.

— Хто Ваш потенційний покупець? Політики, бізнесмени?

— Чесно Вам скажу, я дуже часто навіть не знаю своїх покупців. Хоча, думаю, загалом це бізнесмени.

— Ви думаєте політики і бізнесмени добре розуміються на сучасному мистецтві?

Колись я виставляв свої роботи в салоні Бентлі і туди прийшов депутат Євген Червоненко. Він одразу помітив кращі роботи, найдорожчі і навіть купив декілька. Тому я думаю, що розбираються.

— З ким товаришуєте із сучасних українських художників? Кого поважаєте?

— Я не дружу ні з ким! У мене якось не виходить з ними тісно дружити. А поважаю багатьох. Це і Анатолій Криволап, і Петро Лебединець, і скульптор Олексій Владіміров.

Яка найбільша проблема мистецтва в Україні?

— Перша і найвагоміша — те, що мистецтвом займаються непрофесіонали. Випадкові люди.

— Зараз ми знаходимось у Вашій галереї в «Атмосфері». Розкажіть про цю галерею?

Я тут з 2007 року. Це постійно діюча моя персональна виставка. На майбутнє, думаю, буду виставляти тут раз в місяць роботи різних художників, фотографів. От першою, мабуть, буде виставка відомого фотографа Юрія Балана. Сподіваюсь, що з часом мені вдасться розширити цей арт-майданчик.

Ілона Софіюк, Анатолій Ротарь

Ілона Софіюк, Анатолій Ротарь

— Я знаю, що у вересні планується Ваша персональна виставка. Розкажіть, де її можна буде побачити?

— Недавно мені запропонували співпрацю: показати свої картини в галереї Jose Art Gallery. Презентацію плануємо на вересень. Тому запрошую усіх!

Ілона Софіюк

Share: