/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
http://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Юрій Коваль: «Будь-який виставковий проект – діалог художника з глядачем»

Художник Юрій Коваль / Фото: Dizaap

Художник Юрій Коваль / Фото: Dizaap

У своїй практиці український живописець Юрій Коваль використовує формальні і сюжетні прийоми магічного реалізму. За допомогою зміщення композиційних елементів, навмисного спотворення простору і часткової гіперболізації образу, митець оновлює традиційні форми, систему художніх засобів, протиставляючи вигадану реальність об’єктивній. Сутність його методу полягає у тому, що, на відміну від класиків-реалістів, він апелює до інстинкту глядача, демонструючи довершену форму як спосіб замаскувати зміст. Напередодні презентації проекту «Окреслена територія», що відбудеться 16 листопада у львівському арт-центрі «Дзиґа», Роксана Рублевська поспілкувалася з художником про живопис, проблематику творів, і попит на роботи українських художників у кризовий час.

Чи важливо для вас, працюючи в реалістичній манері, щоб зображуваний об’єкт повністю відповідав рисам оригіналу?

Річ у тім, що я ніколи не ставив собі за мету, аби зображуваний об’єкт відповідав оригіналу. Звісно, їх може поєднувати загальна форма, але вона досить умовна і видозмінюється в залежності від змісту, який я в нього вкладаю. Окрім того, він не є фотореалістичною копією, тому в жодному разі не дублює оригінал. Мені подобається працювати з формою, і краще за все це виходить у реалістичному живописі, проте естетика і філософія постмодернізму дає можливість відхилятися в бік магічного, часом спотвореного зображення.

Ви звертаєтеся до теми тіла, тілесності. Чому?

Мені цікава тілесність і її природа. Вона є багаторівневою цілісною інформаційною системою, що дозволяє підтримувати зв’язок із зовнішнім простором і внутрішніми реакціями на нього. Саме тому об’єктом дослідження моїх робіт вибрана людина, її взаємозв’язок із соціумом, життєва позиція. Так чи інакше, все побудовано руками людства: міста, архітектурні споруди, культурні надбання. Епоха Ренесансу – яскравий приклад цього. Все, що відбувається навколо,створене самими ж нами.

IMG_7181

В проекті «Окреслена територія», що незабаром Sky Art Foundation представить у Львові, також піднімається тема тілесності.

Так, я поєдную свої міркування щодо території і кордонів через показ феномену танцю, який неможливий без музичного супроводу. Тема власного простору і бажання його захистити може розглядатися у політичному, соціальному, економічному і психологічному аспекті. Кожна людина, намагаючись влаштувати своє життя, окреслює територію. Іноді це відбувається несвідомо, проте до першої спроби ворожого вторгнення. Найкраще відчуття і осмислення простору приходить саме під час танцю, тому через художнє містичне дійство я показую, наскільки важливою є спроба вберегти «своє» від будь-якого загарбництва. Втім, не хочеться нав’язувати зміст. Будь-який виставковий проект – діалог художника з глядачем.  Він може бути конструктивним чи деструктивним, але обмін думками все ж таки відбувається. І публіка завжди має право думати інакше.

IMG_7188

Чи можна сказати, що разом із цим ви піднімаєте проблеми впливу масової інформації, політичних технологій на людину і соціум в цілому?

Мені щиро хотілося б абстрагуватися від цих проблем, хоча, живучи в системі абсурдних рішень, це неможливо. Взагалі розвиток людини стає можливим не тільки за рахунок розширення її можливостей, а і завдяки оптимізації простору, гармонізації внутрішніх цінностей і потреб, соціальної активності, розумінню поняття самосвідомості, яке руйнується, коли ми продовжуємо існувати у «суспільстві споживання».

Хто із світових художників справив на вас найбільше враження?

Думаю, що Караваджо. Він був новатором і майже не сприймався своїми сучасниками. Мені цікава його послідовність, вміння створювати сильну драматургію, майстерно працювати зі світлом і наповнювати полотно особливим повітряним середовищем, що створює атмосферу реальності та ірреальності одночасно. Він став першим, хто звільнився від тиску і штампів світської культури.

IMG_1649

Чи цікавий вам стріт-арт? Хотіли б долучитися до створення муралів?

Цікавий, щоправда, як глядачу. Я не поспішаю змінювати вектор діяльності, і досі впевнений, що поки не досягнеш виключної майстерності в чомусь одному, не можна переходити до іншого. До того ж,  живопис – це звичка, як і те, що, малюючи акрилом, складно знову перейти на олію. У вуличному мистецтві потрібно відчувати величезний простір, змусити свою роботу взаємодіяти з ним. При цьому вміти працювати в швидкому темпі. Наразі мені подобається створювати картини упродовж цілих тижнів, прагнути до досконалості форми, виписувати кожну деталь. Можливо, з часом я спробую себе в стріт-арті,  і навіть поєднаю власний творчий метод із технологією розпилення фарби.

Ви – один із небагатьох художників, який не соромиться говорити, що, окрім галерейних проектів, працюєте над приватними замовленнями. Що ускладнює роботу в такому форматі?

Найбільшим розчаруванням у роботі з потенційним клієнтом є його елементарна необізнаність. Перед замовленням важливо ознайомитися з творчістю художника, адже у кожного свій стиль, метод відтворення художньої дійсності. Із цим потрібно рахуватися, інакше результат розчарує всіх учасників угоди.

Безимени-2

Чи рентабельно сьогодні українському художнику працювати тільки на вітчизняному арт-ринку?

Без сумніву, ми повинні виходити на європейський ринок, але все залежить від обраного стилю і проблематики. Якщо творчість художника – занадто локальна, є вірогідність, що це зацікавить тільки вітчизняних колекціонерів. Коли автор працює з глобальними темами (гендерна рівність, тероризм, ідентифікація, свобода, соціальна незахищеність, проблеми у людських взаєминах), і робить це щиро, він відкриває для себе двері іноземних галерей, ярмарок та аукціонів. Проте, це палиця з двома кінцями. Звісно, деякі сюжети можуть бути неактуальними закордоном, але, як правило, проблема полягає у нудній подачі. Будь-яка тема викликає резонанс, якщо обрана правильна форма комунікації з глядачем.

Мені здається, митець взагалі не має підлаштовуватися під ринок, а інакше він стає ремісником.

На ваш погляд, чи є попит на роботи молодих (30+) українських художників сьогодні і чим це обумовлено?

Так, цей попит обумовлений кризовим часом, коли колекціонери через відсутність арт-банкінгу не ризикують витрачати шалені кошти. Звісно, молоді художники з’явилися відносно нещодавно, і вони не такі надійні, проте є вірогідність, що колекціонер не помилився з вибором. І згодом придбані роботи перетворяться у справжній актив.

Автор: Роксана Рублевская

15.11.2017

Схожі записи