/var/www/cdpolya9961/data/www/artslooker.com/wp-content/themes/looker
http://artslooker.com/wp-content/themes/looker

Наталя Корф-Іванюк & Олексій Іванюк: «В мистецтві важливо налякати і здивувати себе»

Наталя Корф-Іванюк & Олексій Іванюк / Фото: artslooker.com

Наталя Корф-Іванюк & Олексій Іванюк / Фото: artslooker.com

Роботи подружжя Наталі Корф-Іванюк і Олексія Іванюка – надзвичайно різні і схожі одночасно. Обидва автори, отримавши освіту професійних керамістів, свідомо прийшли до живопису, шукаючи в ньому свободу й нові можливості. Втім, їхні полотна можна з легкістю відрізнити за кольоровими, композиційними рішеннями, і навіть сюжетним спрямуванням. Картини Наталі слід відносити до комбінованого живопису через використання в одній площині різних матеріалів. Вони тяжіють до синтетичного символізму з яскравими поетичними якостями. Пейзажі Олексія – майстерне поєднання фігуративу та абстракції, в основі яких принцип художнього узагальнення. Постійний автор ArtsLooker Роксана Рублевська розпитала в митців про архаїку на полотні, авторські техніки і відношення до вітчизняної арт-системи.

Ви вдвох отримали класичну художню освіту. Яку роль, на ваш погляд, відіграє академічна школа для вас і нового покоління майстрів?

Наталія: З одного боку, художня освіта значно полегшує робочий процес – ти відчуваєш себе більш впевнено і вільно на полотні. Коли автор не розуміє елементарної азбуки живопису, складно говорити про довершеність твору. Втім, засвоївши всі необхідні знання, все життя намагаєшся втекти від академічної школи в царину візуальної поезії. Настає момент і копіювання залишається в минулому, а ти, розгублений і зніяковілий, думаєш, куди іти на пошуки своєї індивідуальності. Тут головне правильно і фрагментарно забути, щоб досягти чистоти свідомості. Глядач, який дивиться на твої роботи, повинен помітити гарну техніку, але не відчувати від неї напруги. Іноді навіть заздриш представникам наїву, які по-дитячому сприймають оточуючий світ. Відсутність зайвого дозволяє їм бути сміливими, дикими, божевільними. Наразі моє завдання – правильно приховати відточену майстерність. До того ж, природа – найкращий митець і, навіть досконало володіючи пензлем, неможливо створити ліс яскравіше, аніж він є насправді.

IMG_8214

Олексій: Академічна база допомагає оволодіти будь-якою професією, і художник – не виключення. Річ у тім, що письменник спочатку вчиться правопису, а тільки потім пише романи, а інакше прогалини в знаннях відчують на собі ті, хто витратить час на оцінку його творчості. Класична художня освіта допомагає намацати в темряві обриси своїх майбутніх успіхів, тому ігнорувати її недоцільно. У свідомій творчості потрібно експериментувати, пам’ятаючи про основи кольору, композиції, перспективи. Окрім того, я впевнений, що база необхідна і іншим представникам арт-системи: власникам галерей, критикам і журналістам, або їх експертиза просто не зможе називатися незалежною.

В основі ваших робіт архаїчна, підкорена міфології, модель. Чим обумовлене використання такого творчого методу?

Олексій: Певно, експериментальними пошуками «свого». Вони почалися ще в університеті, проте зараз використання цього методу – самоусвідомлення. Те, що ви бачите сьогодні, –  відрив від академізму, відтворення усталеного символу, кольорових і композиційних співвідношень, спроба поєднати спогади й передчуття.

Наталя Корф-Іванюк , "Букет"

Наталя Корф-Іванюк , «Букет»

Наталія: Щодо архаїки, то у підлітковому віці величезне враження на мене справив фільм Параджанова «Тіні забутих предків». Тоді в голові роїлися сумніви на рахунок того, чи варто починати свій шлях у мистецтві. Стрічка генія поетичного кіно розвіяла будь-яку невпевненість. Мене захопив символізм, теми етнічних особливостей, пам’яті роду, подиху давнини. Згодом прийшло розуміння, що я занадто багато думаю про те, що потрібно сказати роботою, замість того, яка вона повинна бути. Зараз архаїка присутня, але мені цікава гармонізація зображення на візуальному і сюжетному рівні. Моя нова мета – створити новий український квітковий натюрморт, в якому знайдена золота середина між стилізованою декоративністю, глибиною послання і унікальною манерою виконання. Іноді я думаю, що мої квітки – це портрети, адже кожна з них має свій характер.

Олексій Іванюк, "Пробудження"

Олексій Іванюк, «Пробудження»

Хто з художників вплинув на вас на старті кар’єри?

Олексій: Федір Захаров і Володимир Стожаров , основним жанром яких був пейзаж. Я цікавився авангардистами, полюбляв переглядати репродукції Матісса, Моне. Вони надихали, проте копіювати їх стиль бажання не було. Наслідувати інших авторів взагалі немає сенсу. Недарма говорять, навіщо світу два Пікассо? Тут складно не погодитися. Потрібно створювати своє, хоч на підсвідомому рівні ми всі синтезуємо та відтворюємо побачене і почуте раніше.

Наталя Корф-Іванюк, "Квіти"

Наталя Корф-Іванюк, «Квіти»

Наталія: Одним з ідолів для мене завжди залишалася Тетяна Яблонська, геніальна хоча б у тому, що майстерно переходила від конкретного до абстрактного, від нефігуративу до манерного живопису. Ніби в ній втілювалися одразу десять різних митців! Мені це близько і зрозуміло. Я дуже мінлива у творчих пошуках. Були етапи портретів, пейзажів, жанрових робіт, зараз – натюрмортів. Найважливіше в мистецтві – налякати і здивувати себе.

Ви звернулися до фігуративного живопису в епоху, коли художники віддають перевагу інсталяціям, арт-об’єктам, кінетичній скульптурі. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що живопис відходить на другий план?

Олексій: Чомусь всім подобається говорити про смерть живопису, але ніхто ніколи не скаже, що Джексон Поллок застарів (сміється). Звісно, створювати щось цікаве в умовах високої конкуренції і величезної культурної спадщини – завдання надскладне, але для мене живопис – виклик. Використовуючи класичні матеріали, можна створити унікальний твір, який лише віддалено буде відповідати уявленням про картину. До того ж так емоційно висловитися я можу тільки на полотні, уникаючи штучності  і будь-якого загравання з публікою.

Олексій Іванюк, "Ліс"

Олексій Іванюк, «Ліс»

Наталія: Часом приходиш на якісну виставку і помічаєш всього декілька картин поміж десятків інсталяцій. Я не проти цього жанру, проте іноді відчуваєш, ніби в ньому автор лукавить, видаючи себе когось за іншого, а для мене брехня у мистецтві неприпустима.

Зазвичай ви звертаєтеся до пейзажу. В європейському живописі цей жанр став самостійним і отримав популярність під час індустріалізації, коли все більше людей переселялися в міста. Відірвавшись від природи, вони сумували, створюючи пейзажі. Ви також показуєте цей розірваний зв’язок?

Олексій: Ми з Наталкою народилися на Полтавщині, в оточенні мальовничої природи. Тому для мене найцікавіше дослідження – пейзаж, не осучаснений, звісно, адже тоді в ньому немає цікавих елементів, за які б хотілося зачепитися оку.

Наталя Корф-Іванюк, "Букет на столі"

Наталя Корф-Іванюк, «Букет на столі»

Наталія: Я повністю усвідомлюю свою прив’язаність до символу роду, села, землі, українських звичаїв. У мистецтві є можливість показати це новими засобами, і досить завуальовано. Думаю, ця туга, про яку ви згадали, є у кожної людини. Якщо поглянути назад, то наше коріння не у містах. Тому природа і залишається життєдайною силою минулого, цілющою і п’янкою.

Які засоби художньої виразності є для вас найважливішими?

Наталія: Колір. В ньому завжди хочеться дикунства і зухвалості. Подобається робити барви яскравішими за рахунок їх фактурності, це допомагає грати на символічних протиставленнях.

 Олексій Іванюк, "Озеро"

Олексій Іванюк, «Озеро»

Олексій: Я також дуже люблю фактурність, але створюю її не об’ємом, а виключно кольором і тоном. Мені цікаво досягти умовною багатошаровості, зробити об’єкт живим і насиченим глибиною.

Чи існують для вас табу під час вибору теми? Мені здається, що ви свідомо не торкаєтеся соціально-політичних тем.

Олексій: Події 2014 сприймалися нами дуже болісно. Беручи участь у революції, ми робили мистецькі акції, створювали роботи, інспіровані соціально-політичним крахом, щоправда наші полотна не були тематичними. Ніхто б не здогадався, що цей кривавий пейзаж – слід від тих зрушень, які наступили ціною чиїхось життів. Я й досі не бачу сенсу малювати буквальність, спекулювати на моменті.

Наталя Корф-Іванюк, "Квіти"

Наталя Корф-Іванюк, «Квіти»

Наталія: Ми аполітичні в мистецтві, але це майже неможливо, живучи в Україні. Намагаємося створювати щось більш глобальне, не засмічуючи простір зайвими рефлексіями, хоча повністю ігнорувати реалії сьогодення, звісно, не виходить.

Олексій Іванюк, "Ставок"

Олексій Іванюк, «Ставок»

Наталя Корф-Іванюк

Наталя Корф-Іванюк, «Букет»

Які процеси в українському мистецтві вас хвилюють на даний момент?

Наталія: Я взагалі не розумію митців, які вважають себе поза процесом і контекстом. Залишатися осторонь, коли ти можеш стати частиною змін – невірно. Художник працює, проте його зусиль замало. Потрібен дилер, гарна галерея, підготовлені журналісти, які б розуміли  роботи. Мене хвилює відсторонена позиція українського арту, його небажання інтегруватися у світовий культурний контекст. Важливо, аби більше галерей і самостійних авторів показували себе закордоном.

IMG_8248

Олексій: Мистецтво України дуже сильне, технічне і може бути конкурентоспроможним. Потрібно починати проводити грамотну галерейну політику. Наразі етап формування якісних виставкових майданчиків, з гарним простором, експертизою і зовнішніми зв’язками тільки розпочато. Справжніх вітчизняних галерей, працюючих за європейськими стандартами, близько десяти, але те, як вони розвиваються – захоплює. На жаль, не всі розуміють, що відсутність культури породжує свавілля в державі, тому її реформуванням потрібно займатися якнайшвидше.

Автор: Роксана Рублевская

11.11.2017

Схожі записи